Золтан Ріблі
| Золтан Ріблі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | Ribli Zoltán | |||
 | ||||
| Країна |
 Угорщина | |||
| Народження |
5 вересня 1951 (72 роки) Могач, Mohács Districtd | |||
| Титул | Міжнародний майстер (1970), Гросмейстер (1973) | |||
| Рейтинг ФІДЕ | 2526 (жовтень 2017) | |||
| Піковий рейтинг |
2630 (липень 1988) | |||
Золтан Ріблі (угор. Ribli Zoltán; нар. 6 вересня, 1951, Мохач) — угорський шахіст, суддя міжнародної категорії (від 1995 року) i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2009 року), гросмейстер від 1973 року.
Шахова кар'єра[ред. | ред. код]
,_Bestanddeelnr_927-3294.jpg)
1970 року здобув звання міжнародного майстра, у 1973 році ФІДЕ присудила йому звання гросмейстерa. Тричі здобув звання чемпіона Угорщини (у 1973, 1974 i 1977 роках).
1971 року здобув у Гронінгені звання чемпіона Європи до 20-ти років. Від середини 70-х років був постійним учасником циклу розіграшу чемпіонату світу. 1976 року на міжзональному турнірі в Манілі посів 5-те місце[1]. У наступному циклі розіграшу був близьким до потрапляння на турнір претендентів. Міжзональний турнір у Ризі 1979 року закінчив, поділивши III—IV місця, разом зі своїм співвітчизником Андрашем Адор'яном. Догравання закінчилося внічию і далі пройшов Адор'ян завдяки кращим додатковим показникам[2].
Найвищий успіх припадає на 1982 рік, у якому виграв міжзональний турнір у Лас-Пальмасі i потрапив до претендентських матчів[3]. У чвертьфіналі здолав Еугеніо Торре з рахунком 6 — 4, однак у півфіналі поступився колишньому чемпіонові світу, Василю Смислову 4½ — 6½[4]. У наступному циклі розіграшу кваліфікувався без відбору до турніру претендентів, у якому однак поділив віддалені 13-14-те місця[5].
1984 року увійшов до складу «решти світу» в матчі століття проти збірної Радянського Союзу. В особистій зустрічі переміг Рафаеля Ваганяна з рахунком 2½ — 1½. 1987 року знову потрапив на міжзональний турнір, у якому поділив 4-5-те місце разом з колишнім чемпіоном світу Михайлом Талем[6].
У період розквіту своєї шахової кар'єри (1970-1980-ті роки) переміг на багатьох міжнародних турнірах, зокрема, в таких містах як: Кечкемет (1972, разом з Олексієм Суетіним), Будапешт (1975, разом з Левом Полугаєвським), Мехіко (1980), Баден-Баден (1981, разом з Ентоні Майлсом), Порторож/Любляна (1985, меморіал Мілана Відмара, разом з Лайошем Портішом), Дортмунд (1986), Реджо-Емілія (1987) i Вейк-ан-Зеє (1989, разом з Вішванатаном Анандом, Дьюлою Саксом i Предрагом Ніколічем), а також посів 2-ге місце в Амстердамі (1978, позаду Яна Тіммана), Бледі/Порторожі (1979, разом з Бентом Ларсеном, позаду Яна Тіммана), Вейк-ан-Зеє (1983, позаду Ульфа Андерссона), Бугойно (1984, позаду Яна Тіммана) i Тілбургу (1984, разом з Олександром Бєлявським, Робертом Хюбнером i Володимиром Тукмаковим, позаду Ентоні Майлза). На 2002 рік припадає ще один турнірний успіх, перемога (попереду Робера Фонтена i Золтана Варги) в Опатії.
У 1970—1994 роках дванадцять разів представляв збірну Угорщини на шахових олімпіадах, у 145 партіях здобувши 49 перемог, 88 нічиїх i лише 8 поразок. Був співтворцем найвищого повоєнного успіху збірної Угорщини, яка на Олімпіаді 1978 року в Буенос-Айресі випередила представників СРСР i здобула золоту медаль. У своєму доробку має також три срібні олімпійські медалі в командному заліку, які здобув у 1970, 1972 i 1980 роках. Крім того є дворазовим медалістом командних чемпіонатів світу (1985 року — срібний в командному заліку, а також золотий в особистому заліку на 2-й шахівниці) і п'ятиразовим медалістом командних чемпіонатів Європи (двічі срібним [1977, 1980] i двічі бронзовим [1973, 1983] у командному заліку, а також золотим [1977] в особистому заліку на 2-й шахівниці)[7].
Найвищий рейтинг у кар'єрі мав 1 липня 1988 року, досягнувши 2630 пунктів ділив тоді 8-9-те місце (разом з Михайлом Гуревичем) у рейтинг-листі ФІДЕ, водночас посідав 2-ге місце (позаду Лайоша Портіша) серед угорських шахістів[8].
Від 1995 року має також звання шахового судді міжнародної категорії, a від 2009 року — найвище тренерське звання в шахах, старший тренер ФІДЕ.
Особисте життя[ред. | ред. код]
дружина Золтана Ріблі — угорська шахістка. яка має титул міжнародної майстрині, Марія Ґрош[9].
Зміни рейтингу[ред. | ред. код]
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1976 Маніла Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ 1979 Riga Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ 1982 Las Palmas Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ 1982-84 Candidates Matches. Архів оригіналу за 15 вересня 2007. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ 1985 Montpellier Candidates Tournament. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ 1987 Суботиця Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 20 червня 2008. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ ФІДЕ rating history :: Ribli, Zoltan. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ Relatives and Spouses of Chess Masters. Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Література[ред. | ред. код]
- ChessBase Megabase 2008
Посилання[ред. | ред. код]
- Особова картка Золтана Ріблі на сайті ФІДЕ
- Партії Золтана Ріблі в базі Chessgames
- Особова картка Золтана Ріблі на сайті 365chess.com
- Виступи на шахових олімпіадах
- Виступи на командних чемпіонатах світу
- Виступи на командних чемпіонатах Європи
|
