Світова федерація українських жіночих організацій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з СФУЖО)
Перейти до: навігація, пошук

Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО) (англ. World Federation of Ukrainian Women's Organizations) — федерація постала 1948 на Світовому Конгресі Українського Жіноцтва у Філадельфії з метою згуртувати українське жіноцтво по своїх організаціях, координувати їх працю, репрезентувати їх перед своїм громадянством і чужинецьким світом і вести працю в обороні українського народу.

З 1983 Екзекутива СФУЖО і журнал «Українка в світі» перенеслися з Америки до Канади.[1]

Станом на кінець 2014 СФУЖО, з централею в місті Торонті в Канаді, об'єднує 27 організацій із 17 країн на чотирьох континентах. Складові організації СФУЖО працюють у громадських, релігійних, культурних? освітних, еміграційних та гуманітарних напрямках.

Заснування[ред.ред. код]

Членами-засновниками було 10 організацій: Союз Українок Америки, Український Золотий Хрест у США, Організація Українок Канади ім. О. Басараб, Ліґа Українських Католицьких Жінок Канади, Об'єднання Українських Жінок Німеччини, Союз Українок Франції, Організація Українських Жінок Великої Британії, Об'єднання Українок Бельгії, Союз Українок Аргентини, Організація Українських Жінок Бразілії; згодом ще увійшли: Союз Українок Австралії, Об'єднання Жінок Ліґи Визволення України (Канада) й Об'єднання Українських Жінок Венесуелі, Український Жіночий Союз Австрії, Об'єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобод України в Америці, Жіноче Товариство ім. Олени Теліги (Англія), Об'єднання Українських Православних Сестрицтв у Америці, Об'єднання Жінок «Просвіти», Організація Жінок «Відродження» (обидві в Аргентині).

Діяльність[ред.ред. код]

СФУЖО було ініціатором різних акцій (відзначення річниць жіночого руху, поглиблення виховної праці, творення музейних збірок, усучаснення суспільної опіки, нав'язання міжнародних зв'язків тощо), з чого виникли: Літературний конкурс фундації Марусі Бек, виховні семінари для батьків, гуртки книголюбів, допомогові акції «Мати й Дитина», Фонд П'ятисот. СФУЖО; відновило зв'язок з Міжнародним Жіночим Союзом і Міжнародною Жіночою Радою, які визнали для СФУЖО статус заприязненої організації, стало членом у Світовому Рухові Матерів (Париж) і міжнародної секції Генеральної Федерації Жіночих Клубів у США, вносило петиції і меморандуми до різних міжнародних організацій в обороні української культури, жінок-в'язнів, роз'єднаних родин, проти переслідування церков і непосильної фізичної праці жінки.

Управа СФУЖО з 1949 має свою сторінку в журналі «Наше Життя» («СФУЖО»), з 1975 — у журналі «Жіночий Світ»; з 1963 видає бюлетень «Українка в світі» (ред. Ірина Пеленська-Винницька), 1957 вийшла коротка історія жіночого руху «На громадський шлях» І. Павликовської.

Голови СФУЖО[ред.ред. код]

У 1966–1971 заступником голови СФУЖО була Стефанія Пушкар.

На першому Світовому Конгресі Вільних Українців голова СФУЖО увійшла до Секретаріату СКВУ, на другому (1973) обрана заступником голови.

Почесні членкині[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]