Українці в Чехії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Згідно з останнім переписом населення, що відбувся в Чеській Республіці у 2011 році, до української національності зголосилося понад 53 тисячі громадян, або 0,5 % від населення країни. Водночас, статистичні дані міграційних процесів останніх років свідчать про те, що українці в Чехії є найбільшою національною меншиною в Чеській Республіці, випереджаючи словацьку, польську та німецьку. За інформацією Управління статистики Чехії, станом на кінець вересня 2021 року дозволи на проживання в країні мали 189 912 громадян України, що становило 29,32 % від загального числа іноземців в країні та є найвищим показником.[1]

Українці Чехії
Кількість 50 000 - 300 000
Мова українська мова
чеська мова
Релігія християнство

Населення Чехії[ред. | ред. код]

Населення Чехії становить 10 707 839[2] чоловік. Основу населення Чехії (95 %) складають етнічні чехи та моравці, що розмовляють чеською мовою. Серед іноземців найбільше іммігрантів з України. Всіх українців в країні 194 833[3]. На другому місці знаходяться словаки (107 251), багато з яких після здобуття незалежності Словаччини в 1993 році залишилися в Чехії і складають приблизно 2 % населення. На третьому — громадяни В'єтнаму (58 080). Слідом за ними йдуть громадяни Росії (35 987) і Німеччини (21 216)[4].

Як свідчить статистика, питома вага іноземців у Чехії зростає. Особливо ця тенденція стосується громадян Росії та В'єтнаму. На законних підставах в Чехії станом на 31 грудня 2020 року мешкає 165 654 громадян України.[5] 30 червня 2021 року громадян України, які проживають на території Чехії всього 183250 осіб, з них — 79 506 жінок і 103 744 чоловіків.[6]

Українська національна меншина в Чехії[ред. | ред. код]

Українська національна меншина в Чехії досить помітно відновлює свою діяльність після Оксамитової революції у 1989 році. Так, в 1991 році на території колишньої Чехословаччини було зафіксовано лише 8 500 громадян України, але вже у жовтні 2009 року Чеський статистичний уряд оприлюднив число 131 481, яке з українців зробило найбілішу групу іноземців у Чехії. 30 % популяції всіх іноземців у Чехії складають громадяни України. Церква та українська мова для українців є об'єднуючим чинником, здебільшого українці підтримують між собою контакти завдяки церкві.

Під час обов'язкового всечеського підрахунку населення у 2011 році 53 253 громадян Чехії в колонці, яку не потрібно було заповнювати, написали що вважають себе українцями. 2 642 666 респондентів залишили колонку національність порожньою.

Українці в Чехословаччині[ред. | ред. код]

Поза індивідуальними випадками чи невеликими групами українці не поселялися громадами в Чехії до 20 століття. У 19 столітті це були студенти, вояки австрійської армії, урядовці й сезонні робітники. Першу українську організацію в Чехії створили студенти — Українська громада в Празі (1902). На початку першої світової війни у Чехії опинилися втікачі з родинами з Галичини. У Нуслях біля Праги була заснована 1914 українська початкова школа. Найбільшим скупченням цих втікачів був Святобожіцький табір (1917-18, бл. 1200 мешканців); там діяла ґімназія та розгорнулася культурно-освітня праця.

З травня 1919 року почали переходити кордон Чехословаччини вояки УГА, які були інтерновані головним чином в Чехії, зокрема в Німецькому Яблонному, де чеських вояків перевищувало 5 000, Ліберці з понад 1 000 вояків, а згодом Йозефові, де до 1926 року зберігся табір українських вояків, туди спроваджувано й рештки з інших таборів, коли вони поступово ліквідувалися. Ці вояки творили якийсь час напівлегально Українську бригаду, сподіваючись, що будуть використані урядом ЗУНР проти поляків; очолював її генерал А. Кравс. У таборах велася інтенсивна культурна праця, існували середні й фахові школи, виходили газети («Український стрілець», «Український Скиталець»). З весни 1920 чехословацький уряд почав розпускати табори, а частина вояків зголосилася до роботи відділів, що, як допоміжні охоронні частини, перебували в різних містах Чехії та Словаччини, а також на Закарпатті.

Інші українці влилися до складу політичної еміграції з Галичини і Наддніпрянщини, лави якої збільшувалися припливом з Польщі й Австрії, де економічні і політичні умови були дуже важкі. В Чехословаччині умови були порівняно найкращі; це була слов'янська країна з демократичним урядом і багатьма прихильними людьми до українців. В Чехословаччині, а головне у Празі постали високі школи та наукові установи: Український Вільний Університет (перенесений з Відня 1921), Український Високий Педагогічний Інститут ім. Драгоманова (з 1923), Українська Студія Пластичного Мистецтва (заснована 1922), Український Інститут Громадознавства, Українське Історично-Філологічне Товариство (з 1923), Музей Визвольної Боротьби України (заснований 1925), Українська ґімназія в Чехо-Словаччині (1925-45). У 1922 створено Українську Господарську Академію в Подєбрадах. У цих школах вчилися емігранти, а згодом приїздили студенти зі Галичини і Закарпаття.

Українці за Протекторату Богемії та Моравії та радянської окупації[ред. | ред. код]

У 30 роках 20 ст. почало збільшуватися число закарпатських українців у Чехословаччині. Це були переважно студенти, вояки, урядовці, але також щораз більше робітників. Закарпатські студенти мали свій Союз Підкарпатських Українських Студентів, а русофіли — «Возрождєніє». Після березня 1939 до чеських земель наплинула політична еміграція з Закарпаття, у тому числі й члени Ради міністрів Карпатської України на чолі з Авґустином Волошиним.

За німецького протекторату Богемія і Моравія на землях Чехії (1939-45) всі проукраїнські, крім лояльних до радянського уряду, установи були ліквідовані, інші аполітичні ледве животіли. Офіційне визнання мало тільки Українське Національне Об'єднання і Українська Громада. З'являвся далі журнал «Пробоєм», почала виходити газета «Наступ» (обоє видань націоналістичні, закриті німцями 1943). До кінця діяли ґімназія в Модржанах, Український Вільний Університет та Український технічно-господарський інститут.

З приходом радянських окупаційних військ у травні 1945 українське організоване життя в Чехословаччині цілком припинилося. Більшість емігрантів виїхала до Західної Німеччини, згодом до інших європейських країн і за океан. Зате до Чехословаччини прибували українці з Закарпаття, зокрема як демобілізовані вояки чехо-словацької бригади генерала Л. Свободи, що не захотіли повертатися до СРСР. До них приєдналися українці з Пряшівщини, що приїжджали на працю або навчання. Більшість поселилася в Празі або по містах і селах на пограниччі, звідки були виселені етнічні чехи німецької національності. Дехто залишився в чехословацькій армії. З Пряшівщини постійно прибували, головне до міст, робітники, які, як і всі українці в Чехії легко асимілювалися. 1947-48 з Румунії (села Ваґаш і Скеюш у Банаті) поселилися компактними групами близько 500 українців у Таховській і Зноймській округах та в місті Хомутові.

Спершу діяло в Празі русофільське студентське об'єднання «Возрождєніе» з його журналом «Костер»; всі українські установи були ліквідовані, (останнім Український Музей 1948) під претекстом «буржуазного націоналізму». Ряд українських діячів заарештовано і декого заслано до СРСР. У 1950 Православна церква в Чехо-Словаччині перебрала греко-католицьку парафію в Празі.

У 1968 відновлено греко-католицьке душпастирство в Празі з обсягом діяльності на всю Чехословаччину, з кількома священиками. Намагання заснувати окрему українську культурну організацію (подібну до Культурного Союзу Українських Трудящих на Пряшівщині) не вдалися. В той час існують тільки українські гуртки мистецької самодіяльності у Празі і Карлових Варах при будинках культури. У 1960-70 роках Ф. Приходько та П. Щуровська-Россіневич керували добрим українським мішаним хором у Празі, який влаштовував Шевченківські концерти.

За переписом населення 1980 подали українську національність в Чехії 15 тисяч осіб; в дійсності чехословаків з українським корінням було значно більше.[джерело?]

Чеські зареєстровані громадські організації зі статусом юридичної особи[ред. | ред. код]

Станом на травень 2022 в Чеській Республіці не існує жодна українська організація. У зв'язку з численною міграцією українців до Чехії протягом першої десятирічки 2000 значно зросла кількість чеських громадських рухів та об'єднань, які асимілюють іноземців, об'єднують українців і громадян України в Чехії, займаються розвитком української культури (переважно це шароварщина та радянщина), влаштовують акції, протести тощо, або декларують ці цілі у своїх чеськомовних статутах.

Особливо активними проукраїнськими громадськими об'єднаннями під час та після Помаранчевої революції стали представники молодіжного крила Української Ініціативи в Чеській Республіці та члени Форуму Українців в ЧР.

Зосереджені формальні та неформальні об'єднання українців, в основному, у Празі, Брно та Плзні, однак спостерігається активний громадський рух українців і в інших містах: Карлових Варах, Хомутові тощо.

Перелік чеських громадських рухів, об'єднань й організацій, які займаються українцями Чехії:

Організації місцевого або регіонального значення[ред. | ред. код]

Прага[ред. | ред. код]

Sdružení Ukrajinců v ČR BEREHYŇA z.s.[7] (неофіційна назва, дослівний переклад українською Берегиня – товариство українців в Чехії) – об'єднання проводить вистави, концерти, хоровий спів. Керівники: Ірина Коценко та Марія Скиба;

Sdružení Ukrajinců a příznivců Ukrajiny, z.s.[8] — найстарше чеське об'єднання, яке інтегрувало українців до чеського суспільства, займається хоровим співом (хор «sv. Vladimíra», «дуо MarOlja»). Керівник: Олґа Мандова;

Ukrajinský národní dům z.s. (офіційна назва українською ГО «Український народний дім»), сторінки: https://web.archive.org/web/20151222154351/http://undcr.jimdo.com/, голова: Володимир Губчук;

Česka asociace ukrajinistů чеський союз україністів діє при філософічному факультеті Карлового університету в Празі.[9]. Керівник: Тереза Хланьова. Офіційна сторінка: https://ukrajiniste.cz/;

Ukrajinské kulturní a informační centrum — ГО створено 9 квітня 1996;

Ukrajinské kulturně vzdělávací centrum KROK, z.s. (переклад українською ГО "Український культурно-освітній центр «КРОК») — празька організація формує позашкільні гуртки й інші заходи, цільова аудиторія дошкільнята та молодші класи. Голова: Марія Гаврилюк;

Ukrajinská iniciativa v České republice, z.s.[10] (неофіційна назва, дослівний переклад українською ГО «Українська ініціатива в Чеській Республіці»)[11] видає культурно-політичний україномовний часопис «Пороги», проводить виступи та концерти чеського гурту «Іґніс», український бал «Маланка», Дні української культури в Чехії, має представництво в чеській урядовій Раді з питань нацменшин. За межами столиці Чехії, діє їхня регіональна філія з м. Хомутова Дзвони надії (офіційна назва чеською «Ukrajinská iniciativa v ČR, ukrajinská regionální organizace Zvony naděje»), голова Велерій Кулацкий та з м. Тепліц Українська світлиця (офіційна назва чеською «UKRAJINSKÁ SVITLYCJA»). Видання часопису та більшість акцій об'єднання повністю фінансує Міністерство культури Чеської Республіки. Керівник: Віктор Райчинець. Офіційні сторінки: http://www.ukrajinci.cz;

Ukrajinská tradice v České republice, z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською ГО «Українська традиція в Чеській Республіці») – празька організація дублює діяльність Української ініціативи в Чеській Республіці. Голова: Богдан Райчінец;

Misie Ukrajinské Pravoslavné Církve v České republice, z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською: ГО «Місія Української Православної Церкви в Чеській Республіці») — голова Олександр Шрамко.

Evropský kongres Ukrajinců, z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською Громадська організація Європейський конґрес українців; абревіатура EKU) — празька організація дублює діяльність ГО «Українська традиція в Чеській Республіці». Голова: Богдан Райчінец.[12] Офіційна сторінка: http://europeancongressofukrainians.eu.

Інші міста[ред. | ред. код]

Ukrajinská iniciativa jižní Moravy z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською ГО «Українська ініціатива південної Моравії») – організація з м. Брно (Моравія) майже щорічно проводить Українські дні в Брно, допомагає асимілювати українців в чеське суспільство. Чеська громадська організація є співзасновником моравської суботньої школи, батьки яких вихідці з України. Керівник: Ірина Забіяка. Офіційна сторінка: http://ukrijm.cz;

Ukrajinské kulturně-vzdělávací centrum v Brně z.s.[13] (неофіційна назва, дослівний переклад українською ГО «Український культурно-освітній центр в Брно») — брненська організація з 2019 року піклується моравською суботньою школою, веде гуртки для дітей українського походження на теренах Південноморавського краю. Голова: Микола Буряк. Офіційна сторінка: https://www.ukrcentrum.cz;

Ukrajinské zájmové o.s. v JMK — ГО створено 23 квітня 2008 у Брно;

Ukrajinský memoriál z.s. (офіційна назва українською «громадська організація „Український меморіал“» — організація з муніципалітету Єзборжіці (окрес Пардубіці), члени якої, займаються пошуками поховань українців в Чехії.[14] Свої знахідки публікують в елеронному каталозі. Голова: Ганна Величко. Офіційна сторінка: http://ukrmemorial.eu.

Організації всечеські або з міжнародною діяльністю[ред. | ред. код]

Asociace Ukrajinské hromady z. s.[15] (неофіційна назва, дослівний переклад українською Асоціація української громади) – союз проводив мультикультурні акції, концерти. Керівник: Павло Бубряк;

Humanitární pomoc Ukrajině, z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською ГО «Гуманітарна допомога Україні») — спілку створено 24 червня 2015 у в Південночеському краї, піклується Центром гуманітарної допомоги Україні.[16] Керівник: Петр Оліва;

International association «Ukrainian Freedom» (українською Міжнародне громадське об'єднання «Українська Свобода»[17]) — міжнародне об'єднання проводить культурно-освітні акції, екскурсії, показ фільмів, протести, підтримує українську суботню школу в Празі, сприяє поверненню українців на історичну батьківщину. Президент: Богдан Костів. Офіційні сторінки: https://www.facebook.com/ukrfreedom;

Міжнародна неурядова організація «Координаційний ресурсний центр» — міжнародне об'єднання поширює публічну інформацію про Україну та Світове українство, проводить культурні акції, популяризує українське кіно та книгу, займається благодійністю, організовує міжнародні місії щодо моніторинґу виборів і референдумів в Україні. Генеральний директор: Олександр Петренко. Офіційні сторінки: https://www.facebook.com/InternationalCRC;

Rodyna, z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською Українсько-культурне товариство «Родина» м. Прага)[18] — об'єднання проводить вистави, концерти, вечорниці, хоровий й естрадний спів, забави, танцювальний гурток. Голова: Йосип Климкович. Офіційна сторінка: http://www.rodyna.cz;

RUTA, z.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською асоціація громадська організація «Рута» нерегулярно видає за фінансової підтримки Міністерств культури Чехії часопис «Український журнал». Керівники: Богдан Копчак і Ленка Кнап-Віхова . Офіційні сторінки: http://ukrzurnal.eu;

Ukrajinský odborový svaz v ČR, o.p.s.[19] — чеська професійна спілка допомагає українським трудовим мігрантам, проводить зустрічі земляків. Керівник: Тарас Костюк. Офіційна сторінка: www.uos.cz.

Знищені об'єднання або зі юридичним статусом неактивна організація[ред. | ред. код]

Džerelo[20] (неофіційна назва, дослівний переклад українською Союз «Джерело») — влаштовує театральні вистави, чеський молодіжний танцювальний колектив. Керівники самодіяльного колективу Дарія Любачівська й Юрій Кольва, від 2021 р. перебуває у статусі неактивної організації. Офіційна сторінка: www.dzerelo.cz;

o. s."Fórum Ukrajinců ČR"[21] (неофіційна назва, дослівний переклад українською Асоціація «Форум українців ЧР») — члени та прихильники якої проявляли активну діяльність лише під час Помаранчевої революції, від 2021 р. перебуває у статусі неактивної організації. Останнім очільником союзу був відомий український художник Мирослав Зузук;

o. s. Svaz Ukrajinců Bohemii[22] (неофіційна назва, дослівний переклад українською: Союз Українців Богемії[23]) — проводив акції на підтримку України, концерти, виставки та допомагав з регабілітацією контужених українців під час заворушень на Майдані.[24] Голова: Владислав Роговий, від 2021 р. перебуває у статусі неактивної організації. Офіційна сторінка: http://www.sub.wbs.cz;

Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. (офіційна назва англійською International Association of Ukrainians EuroMaidan z.s.)[25] – союз проводив акції на підтримку інтеграції України до ЄС, здавав в оренду приміщення. Голова: Михайло Топоров. Союз є одним із засновників ГО «Український народний дім», сторінки: https://web.archive.org/web/20151222154351/http://undcr.jimdo.com/, голова: Володимир Губчук; 21 травня 2020 р. союз офіційно перестав існувати;

Sdružení Ukrajinek v České republice, o.s. (неофіційна назва, дослівний переклад українською Об'єднання українок в ЧР) – об'єднання влаштовує шевченківські вечори, книговидання, виставки, представлення української історії та кухні, від 2021 р. перебуває у статусі неактивної організації. Голова: Марія Прокоп'юк;

Společnost Ivana Kondura (неофіційна назва, дослівний переклад українською Товариство імені Івана Кондура) — об'єднувало нащадків українських біженців із Західноукраїнської Народної Республіки та їхніх друзів, досліджувало їхнє життя та діяльність. Останні керівники: Їрші Клан, Петр Новак, Ленка Кондурова. Офіційні сторінки: http://www.sivko.cz/uk/index.html.

Блоги, неформальні об'єднання, не зареєстровані громадські організації в Чехії[ред. | ред. код]

Občanský fórum Ukrajinců (неофіційна назва, дослівний переклад українською Громадянський форум Українців), діяв при Громадянському форумі в 1989—1990 рр.;

Товариство «Опір Західної України» в Празі (Чехія). Голова[джерело?]: Олег Павлів. Офіційна сторінка: 1soukromaknihovna.jimdo.com;

Форум українців. Офіційна сторінка: http://xata.cz;

Українці в Чехії. Офіційна сторінка: https://www.facebook.com/ukrajincivcesku;

Українська Чехія. Офіційна сторінка: https://ceskoukrajinska.com.

Українські мас-медіа[ред. | ред. код]

Періодичні друковані видання українською[ред. | ред. код]

Українські новини. Видавець УКРНОВИНИ [1];

Український журнал — інформаційний культурно-політичний місячник для українців у Чехії, Польщі та Словаччині. Часопис видавався (до 2019) нерегулярно чеською й українською мовами організацією «Ruta o. s.», ISSN 1802-5862 [2];

Пороги — культурно-політичний місячник для українців в Чеській Республіці. Видавець «Ukrajinská iniciativa v České republice, z.s.» [3];

Мандрівник — чесько-український не періодичний літературний часопис. Видавництво: фізична особа Лілія Стасюк[26] (Видавництво Книг «Лілія»), ISBN 978-617-7744-27-5[27];

Незабудка — незалежний чесько-український літературний часопис для дітей та юнацтва. Видавець[джерело?] Товариство «Опір Західної України» в Празі (Чехія)[28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посольство України в Чеській Республіці - Українці в Чехії. czechia.mfa.gov.ua (ua). Процитовано 30 січня 2022. 
  2. Населення Чехії. https://www.czso.cz (Чеською). 30.09.2020. 
  3. Кількість іноземців в Чехії – 2004/06 - 2019/09 (чеською). Чеський статистичний уряд. жовтень 2019. Процитовано 28.11.2019. 
  4. Іноземці в Чехії. Чеський статистичний уряд. 
  5. Більшість іноземців у Чехії – з України. CRCMedia.info. Координаційний Ресурсний Центр. 15 січня 2020. Процитовано 31 січня 2020. 
  6. CRCMedia: Більшість іноземців у Чехії з України – CRCMedia (укр.). Процитовано 2 грудня 2021. 
  7. Veřejný rejstřík a Sbirka listin. 
  8. Списки союзів Міністерства справедливості Чехії. 
  9. Публічні списки союзів Міністерства справедливості Чехії (чеською). Процитовано 02.12.2019. 
  10. Списки союзів Міністерства справедливості Чехії. 
  11. UIČR. 
  12. Головою ЕКУ обрано Богдана Райчінця. CRCMedia – новини європейської діаспори. 30 листопада 2019. Процитовано 9 березня 2020. 
  13. Статут ГО "Український культурно-освітній центр в Брно". Публічні списки інститутів та корисних союзів Чехії (чеською). Міністерство справедливості Чеської Республіки. 
  14. Списки союзів Міністерства справедливості Чехії. https://or.justice.cz (чеською). 
  15. Публічні списки союзів в Чехії. 
  16. В Чехії відкриють центр гуманітарної допомоги Україні. CRCMedia. 24 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020. 
  17. Офіційні сторінки Міжнародного об’єднання „Українська Свобода”. 
  18. Родина - Про нас. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. 
  19. Публічні списки інститутів та корисних союзів Чехії. 
  20. Veřejný rejstřík a Sbirka listin. 
  21. Fórum Ukrajinců ČR. 
  22. Списки союзів Міністерства справедливості Чехії. 
  23. Союз Українців Богемії. 
  24. Українська громада з Карлових Вар. 
  25. Публічні списки союзів в Чехії. 
  26. Держреєстр суб'єктів видавничої справи (станом на 01.11.2019 року). http://comin.kmu.gov.ua. Державний комітет телебачення і радіомовлення України. 31.10.2019. Процитовано 28.11.2019. 
  27. Стасюк, Лілія (20 лист. 2019 р.). Літературний часопис - "Мандрівник" (Випуск 1). https://www.vidatiknigu.com.ua/. Лілія Стасюк. Процитовано 28.11.2019. 
  28. jimdo.com https://1soukromaknihovna.jimdo.com/ Пропущений або порожній |title= (довідка). 

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.;
  • Брик, І. Матеріали до історії українсько-чеських взаємин //Українсько-руський архів. — НТШ, т. XV. — Л., 1921 ;
  • Колесса, О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин від X до XX вв. — Прага, 1924;
  • Мольнар, М. Поетичний літопис чехо-словацько-української дружби (серія статей) //Дружньо вперед. — Пряшів, 1975-1981
  • Наріжний С. Українська еміграція, частина І. — Прага, 1942;
  • Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20-30 рр. XX ст.): Іст.-бібліогр. дослідж. / М. Савка; НАН України. Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника. Наук.-дослід. центр періодики. — Л., 2002. — 308 c. — (Сер. Укр. періодика за кордоном);
  • Шамрай А. Укр.-чес. літ. зв'язки в 19 ст. К. 1956;
  • Drbohlav, Dušan (1999). Imigranti v České republice: s důrazem na ukrajinské pracovníky a 'západní' firmy operující v praze. Budapest: Open Society Institute. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 5 листопада 2017;
  • Hostička, V. Spolupráce Čechů a halyčských Ukrajinců v letech 1848-1849. — Прага, 1965;
  • Nekorjak, M. (2005). Pracovní migrace Ukrajinců do České republiky. У Hučko, L. Duchovní a kulturně společenská podpora integrace národnostních menšin. Praha: Apoštolský exarchát Řeckokatolické církve v České republice. с. 21-36. ISBN 978-80-239-6410-3;
  • Uherek, Z. (2001). Rekonstrukce vybraných podmínek života pracovní migrace z Ukrajiny v České republice na základě šetření na Zakarpatské krajině — případová studie. Zdravotní politika a ekonomika (3): s. 93–103;
  • Zilinskyj, O. Sto padesát let česko-ukrajinských literárních styků 1814-1964 // Věděcko-Bibliograficky Sborník. — Прага, 1968.