Українці в Чехії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українська діаспора Чехії протягом останнього десятиліття зросла більш ніж удвічі. У Чеській Республіці українська національна меншина посідає 1-е місце за кількістю її членів нараховуючи більше 130 тис. осіб перевищуючи словацьку, в'єтнамську та російську меншини[1]. Церква для українців є об'єднуючим чинником: здебільшого українці підтримують між собою контакти завдяки церкві.

Населення Чехії[ред.ред. код]

Населення Чехії становить близько 10 мільйонів чоловік. Основу населення Чехії (95%) складають етнічні чехи, що розмовляють чеською мовою. Серед іммігрантів найчисленнішу діаспору в Чехії складають українці, яких станом на 30 вересня 2010 проживало в країні 126 521. На другому місці знаходяться словаки (71 676), багато з яких після поділу в 1993 році залишилися в Чехії і складають приблизно 2% населення. На третьому - громадяни В'єтнама (60 605). Слідом за ними йдуть громадяни Росії (31 294) і Польщі (18 328) [1]. Інші етнічні групи включають німців (13 577), циган і угорців.

Українські громадські організації[ред.ред. код]

У зв´язку з численною міграцією українців до Чехії, протягом першої десятирічки 2000-х значно зросла кількість громадських організацій, що об’єднують українців та громадян України в ЧР, займаються розвитком української культури, влаштовують акції тощо (або декларують ці цілі). Особливо активними українці в ЧР стали після Помаранчевої революції листопада 2004 року. Зосереджені громадські організації, в основному, у Празі, однак є громадський рух українців і в інших містах: Хомутові, Плзні, Брні тощо.

  • Міжнародна громадська організацієя Українська Європейська Перспектива   / Mezinárodní nevládní organizace Ukrajinsko Evropská Perspektiva - Гуманітарна допомога Україні, культурні та благодійні проекти. e-mail: office@u-e-p.eu, http://u-e-p.eu.
  • Берегиня, товариство української трудової міграції в ЧР / Berehyňa, o. s. ukrajinské pracovní migrace v ČR Проводить: вистави, концерти, хоровий спів. Керівник: пані Ірина Дмитраш
  • Громадська організація: Mezinárodní Asociace Ukrajinců EuroMajdan z.s. / občanské sdružení - Проводить: Акції на підтримку інтеграції України до ЄС, культурні акції, вистави, показ фільмів, концерти, вечорниці. MAU EuroMajdan є одним із засновників Українського Народного Дому в Чеській Республіці http://undcr.jimdo.com/. Керівник: пан Михайло Топоров. e-mail: eu.majdan@gmail.com https://www.facebook.com/euromajdan.os
  • Джерело / Džerelo - Влаштовує: театральні вистави, діє молодіжний танцювальний колектив. Керівники: пані Дарія Любачівська, пан Юрій Кольва http://www.dzerelo.cz
  • Об’єднання українок в ЧР / Sdruženi Ukrajinek v ČR - Влаштовуються історичні та літературні семінари, шевченківські вечори, виставки, представлення української кухні. Керівники: пані Христина Йойкова, пані Марія Прокоп’юк.
  • Об’єднання українців та прихильників України / SUPU - Sdruženi Ukrajinců a přiznivců Ukrajiny -' Займається хоровим співом (хор Святого Володимира), проводить освітні акції, екскурсії для молоді в Україну. Керівник: пані Олґа Мандова.
  • Родина / Rodyna - Проводить вистави, концерти, вечорниці, хоровий та естрадний спів, забави, танцювальний гурток. Керівник: пан Йосип Климкович. http://www.rodyna-ua.cz
  • Українська Свобода - Міжнародне громадське об'єднання / Ukrajinská Svoboda - mezinárodní sdružení - Проводить культурні акції, екскурсії, показ фільмів, протести, підтримує українську школу. Керівник: пан Богдан Костів. http://www.ukrsvoboda.com
  • Рута / Ruta - Видання „Українського журналу”, інфо брошури для мігрантів, показ фільмів. Керівник: пані Ленка Кнапова-Віхова. http://ukrzurnal.eu
  • Скарб, г. о. / Skarb, o. s. - Культурні акції, юридичні семінари для мігрантів. Керівник Ганна Ванєчкова. http://skarb-os.webovastranka.cz
  • УІЧР – Українська ініціатива в ЧР / Ukrajinská iniciativa v ČR - Видання політично-культурного часопису „Пороги”, концерти гурту „Іґніс”, бал „Маланка”, Дні української культури, представництво в урядовій Раді з питань нацменшин. Керівники п. Віктор Райчинець, п. Богдан Райчинець. http://www.ukrajinci.cz
  • Чеська асоціація україністів / Česka asociace ukrajinistů - Лекції, бесіди та дискусії для студентів, науковців, перекладачів. п-і Тереза Хланьова www.ukrajiniste.cz ukrajinisté
  • Українська професійна спілка / UOS – Ukrajinsky odborovy svaz - Допомога трудовим мігрантам, проведення зустрічей земляків. Керівник: п. Тарас Костюк http://www.uos.cz
  • НГО Форум українців ЧР / o.s. Forum Ukrajinců ČR - ЛЮСТРАЦІЇ / РЕСТИТУЦІЇ / ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ / ЛЕГАЛІЗАЦІЇ / НАТО / ЄС
    http://www.ukraine.cz
  • Укргазета, г. о. / Ukrgazeta o. s. - Припинило своє існування з 2012 року Видання „Української газети” - припинило своє існування з 2012 року. Керівники: екс-директор п. Іван Волошин, екс-редактор п. Анатолій Крат.

Українські мас-медіа[ред.ред. код]

Українці в Чехії[ред.ред. код]

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВеликобританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяни
СлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мови
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія України
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати
Українські прізвищаУкраїнський родовід

Поза індивідуальними випадками чи невеликими групами українці не поселялися громадами в Чехії до 20 століття. У 19 столітті це були студенти, вояки австрійської армії, урядовці й сезонні робітники. Першу українську організацію в Чехії створили студенти — Українська громада в Празі (1902). На початку першої світової війни у Чехії опинилися втікачі з родинами з Галичини. У Нуслях біля Праги була заснована 1914 українська початкова школа. Найбільшим скупченням цих втікачів був Святобожіцький табір (1917 — 18, бл. 1200 мешканців); там діяла гімназія та розгорнулася культурно-освітня праця.

З травня 1919 року почали переходити кордон Чехо-Словаччини вояки УГА, які були інтерновані головним чином в Чехії, зокрема в Німецькому Яблонному, де чеських вояків перевищувало 5 000, Ліберці з понад 1 000 вояків, а згодом Йозефові, де до 1926 року зберігся табір українських вояків, туди спроваджувано й рештки з інших таборів, коли вони поступово ліквідувалися. Ці вояки творили якийсь час напівлеґально Українську бригаду, сподіваючися, що будуть використані урядом ЗУНР проти поляків; очолював її генерал А. Кравс. У таборах велася інтенсивна культурна праця, існували середні й фахові школи, виходили газети («Український стрілець», «Український Скиталець»). З весни 1920 чехо-словацький уряд почав розпускати табори, а частина вояків зголосилася до роботи відділів, що, як допоміжні охоронні частини, перебували в різних містах Чехії та Словаччини, а також на Закарпатті.

Інші українці влилися до складу політичної еміграції з Галичини і Наддніпрянщини, лави якої збільшувалися припливом з Польщі й Австрії, де економічні і політичні умови були дуже важкі. У Чехії умови були порівняно найкращі; це була слов'янська країна з демократичним урядом і багатьма прихильними людьми до українців. У Чехії, а головне у Празі постали високі школи та наукові установи: Український Вільний Університет (перенесений з Відня 1921), Український Високий Педагогічний Інститут ім. Драгоманова (з 1923), Українська Студія Пластичного Мистецтва (заснована 1922), Український Інститут Громадознавства, Українське Історично-Філологічне Товариство (з 1923), Музей Визвольної Боротьби України (заснований 1925), Українська гімназія в Чехо-Словаччині (1925 — 45). У 1922 створено Українську Господарську Академію в Подєбрадах. У цих школах вчилися емігранти, а згодом приїздили студенти зі Галичини і Закарпаття. Українські академічні установи та студенти користувалися фінансовою допомогою чехо-словацького уряду до початку 1930-их років; стипендії призначав Чесько-Український Комітет допомоги українським та білоруським студентам. Згодом чеських студентів зменшилося, деякі емігранти повернулися до Галичини і навіть до УРСР, решта еміґрували до інших західно-европейських країн або за океан. Проте Чехія залишилася до 1945 найактивнішим осередком української еміграції.

На початку 1920-их років число українських емігрантів доходило до 20000. Вони були сильно здиференційовані політично, фахово і територіальним походженням з перевагою інтелігенції та осіб похилого віку. Частина швидко інтеґрувалася у місцях життя, а навіть дехто прийняв чехо-словацьке громадянство. Спершу в громадському житті тон надавали українські соціалісти, вони також були ініціаторами заснування Українського Громадського Комітету (1921 — 25), субвенційонованого урядом; його функції згодом перебрав Український Комітет в ЧСР (уже без підтримки чехо-словацького уряду). У 1930-их роках діяв Союз Українських емігрантських організацій в ЧСР. Найкраще в Чехії було організоване студентство; 1925 чеських студентів, що мали державні стипендії, сягало 2 000. Крім загальних студентських товариств (здебільша «громад») по окремих містах (Українська академічна громада в Празі, заснована 1919, у Брні, при УГА в Подєбрадах), діяли студентські товариства в Лржібрамі, Мєлніку; існували окремі товариства при українських високих школах або організовані за фахами. Ще були жіночі й спортові товариства, мистецькі гуртки, а також товариства з політичним профілем: соціалістичні (Громада соціалістичної молоді ім. Драгоманова, «Вільна Громада»); націоналістичні Група Української Націоналістичної Молоді у Празі та Леґія Українських Націоналістів в Подєбрадах; совєтофільське Ділове Об'єднання Поступового Студентства, що мало кілька філій. 1922 з осідком у Празі постав Центральний Союз Українського Студентства, що об'єднував більшість українських студентських організацій в еміграції та в Західній Україні; тут був його осідок до 1935.

З професійних організацій в Чехії діяли Спілка Українських Лікарів у Чехо-Словаччині, Українське Правниче Товариство в Чехії, Українське Педагогічне Товариство, Товариство Українських Інженерів, яке з низкою іноземних технічних і господарських товариств у Чехії і поза нею утворило 1930 року Союз Організацій інженерів-українців в еміграції з осередком в Подебрадах. З наукових установ діяли в Празі Український Академічний Комітет, Українська Наукова Асоціація, Українське Товариство прихильників книги. У Чехії відбулися два українських наукових з'їзди (1926 і 1932) за участі учених також з-поза Чехо-Словаччини.

Найрепрезентативнішою жіночою організаціею серед інших виявився Український Жіночий Союз в Чехії (заснований 1923). З організацій молоді діяли: спортово-молодіжний Український Січовий Союз з осідком у Празі (1927) з кільканадцятьма місцевими відділами в Чехії і поза нею; кілька гнізд тіловиховного товариства «Сокіл» (вони творили Союз Українського Сокільства за кордоном, який підтримував приязні стосунки з чеським «Соколом»); з 1921 почав закладати свої курені і гуртки Пласт, і 1930 постав у Празі Союз Українських Пластунів-Емігрантів. Діяло також кілька спортових товариств. Чехія була визначним українським видавничим осередком. Тут діяли видавництва: Український Громадський Видавничий Фонд, «Сіяч», «Колос», «Чесько-українська книга» (Г. Омельченка), Ю. Тищенка та інші.

У 1930-их роках почало збільшуватися число закарпатських українців у Чехії Це були переважно студенти, вояки, урядовці, але також щораз більше робітників. Закарпатські студенти мали свій Союз Підкарпатських Українських Студентів, а русофіли — «Возрождение». Після березня 1939 до Чехії наплинула політична еміграція з Закарпаття, у тому числі й члени уряду Карпатської України на чолі з А. Волошиним.

За німецького протекторату Богемія і Моравія над Чехією (1939 — 45) більшість українських установ була ліквідована, інші ледве животіли. Офіційне визнання мало тільки Українське Національне Об'єднання і Українська Громада. Появлявся далі журнал «Пробоєм», почала виходити газета «Наступ» (обоє видань націоналістичні, закриті німцями 1943). До кінця діяли гімназія в Моджанах, Український Вільний Університет та УТГІ.

З приходом радянських військ у травні 1945 українське організоване життя у Чехії цілком припинилося. Більшість емігрантів виїхала до Західної Німеччини, згодом до інших європейських країн і за океан. Зате до Чехії прибували українці з Закарпаття, зокрема як демобілізовані вояки чехо-словацької бригади генерала Л. Свободи, що не захотіли повертатися до СССР. До них приєдналися українці з Пряшівщини, що приїжджали на працю або навчання. Більшість поселилася в Празі або по містах і селах на пограниччі, звідки були виселені німці. Дехто залишився в чехословацькій армії. З Пряшівщини постійно прибували, головне до міст, робітники, які, як і всі українці в Чехії легко асимілювалися. 1947 — 48 з Румунії (села Ваґаш і Скеюш у Банаті) поселилися компактними групами близько 500 українців у Тиховській і Зноймській округах та в місті Хомутові.

Спершу діяло в Празі русофільське студентське об'єднання «Возрождение» з його журналом «Костер»; всі українські установи були ліквідовані, (останнім Український Музей 1948) під претекстом «буржуазного націоналізму». Ряд українських діячів заарештовано і декого заслано до СССР. У 1950 православна церква Чехо-Словаччини перебрала греко-католицьку парафію в Празі.

У 1968 відновлено греко-католицьке душпастирство в Празі з обсягом діяльності на всю Чехію, з кількома священниками. Намагання заснувати окрему українську культурну організацію (подібну до Культурного Союзу Українських Трудящих на Пряшівщині) не вдалися. Існують тільки українські гуртки мистецької самодіяльності у Празі і Карлових Варах при будинках культури. У 1960 — 70-их роках Ф. Приходько та П.Щуровська-Россіневич керували добрим українським мішаним хором у Празі, який влаштовував Шевченківські концерти.

За переписом 1980 подали українську національність в Чехії 15 тисяч осіб; в дійсності чеських українців значно більше.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Брик І. Матеріали до історії українсько-чеських взаємин //Українсько-руський архів. — НТШ, т. XV. — Л., 1921
  • Колесса О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин від X до XX вв. — Прага, 1924
  • Наріжний С. Українська еміграція, частина І. — Прага, 1942
  • Шамрай А. Укр.-чес. літ. зв'язки в 19 ст. К. 1956;
  • Hostička V. Spolupráce Cechů a haličských Ukrajinců v leteh 18481849. — Прага, 1965
  • Zilinskyj O. Sto padesá let česko-ukrajinských literarních styků 18141964 //Vedecko-Bibliograficky Sbornik. — Прага, 1968
  • Мольнар М. Поетичний літопис чехо-словацько-української дружби (серія статей) //Дружньо вперед. — Пряшів, 19751981


діаспора Це незавершена стаття про українську діаспору.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.