Савчинський Григорій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Савчинський
Народження 26 грудня 1804(1804-12-26)
  с. Дуплиська, нині Заліщицький район
Смерть 16 лютого 1888(1888-02-16) (83 роки)
  Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР
Громадянство Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперіяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів українська мова
Рід діяльності громадський діяч, священик УГКЦ, письменник
Жанр віршована байка

Григо́рій Онуфрійович Савчи́нський гербу Сулима[1] (1804, Дуплиська, нині Заліщицький район — 16 лютого 1888) — громадський діяч, греко-католицький священик, письменник. Один з перших зачинателів віршованої байки в Галичині, автор творів за тверезий спосіб життя.[2] Дід Соломії Крушельницької.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у 1804 році в с. Дуплиська, нині Заліщицький район Тернопільської області, Україна (тоді Чортківський округ Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) у дрібношляхетській родині Онуфрія Савчинського і його дружини Теклі. Прадід походив з села Савчин на Волині, і був козацьки осавулом. За військову хоробрість отримав шляхетство і герб. Мав братів Василя, Данила, львівського адвоката і журналіста Миколу. Небожами Г. Савчинського були львівський адвокат і автор Яків Васильович (1825—1892), член львівської шкільної ради Зигмунт, Теофіл Савчинські.

Навчався в Бучацькій гімназії при монастирі оо. Василіян (зокрема, у 1826 році[3]), Львівській духовній семінарії (закінчив у 1832 р.).

Ставши священиком, служив у Княгиничах (1833—1834 р.), селах Виспа (1834—1859 р.), Звенигород (1859—1888 р.). Тривалий час був бібрським деканом ГКЦ.[4]

Учасник Собору руських вчених у 1848 р. В гостях у нього бували польські белетристи Залєскі, Корнель Уєйскі та інші.[5]

У 1884 р. під час святкування уродин перебувала 12-річна внучка Соломія, яка робила перші кроки на сцені.

Був не тільки духівником, але й порадником, адвокатом селян, учителем релігії, закладав читальні, комітети допомоги сиротам.

Почав хворіти 1886 року. Похований у с. Звенигород Пустомитівського району.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Ганна з Готоровських (1805—1864), донька отця Михайла Готоровського та його дружини Анастасії з Ліснецьких; походила з села Сугрів (тепер Жидачівський район). Мали 9 дітей:

  • Текля — дружина о. Івана Лопачинського, священика Виспи і Миколаєва
  • Іванна — дружина о. Івана Нудя
  • Теодора-Марія — дружина о. Амвросія Крушельницького
  • Софія — дружина львівського міщанина Згурського
  • Ігнатій — священик, помер 1866 в Устю-Зеленім (холера[6])
  • Гілярій (Іларіон) — нотар у Збаражі, Жидачеві, Белзі, Львові (помер 1907 р.)
  • Крещентій — службовець у Мостиськах (помер 1889 р.)
  • Йосип, Олімпій — священики УГКЦ.[7]

Творча дільність[ред.ред. код]

Має багатожанрову спадщину. Один з перших зачинателів віршованої байки в Галичині, зокрема, твори «Гусак», «Курочка». «Будяк», «Яструб і Голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик».

Знаючи добре сільське життя, точно «виписував» сільські типажі, зокрема, «п'явок»-війтів, корчмарів. Чимало творів мали антиалкогольне спрямування, зокрема, «Недоля пияка і його коней», «Покаяння пияка». Іван Франко дав позитивну оцінку творчості у своєму «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910), зокрема, відзначив оповідання «Геть, геть, геть!» за його пропаганду тверезості, також як «не позбавлене таланту».[2]

Автор віршів, оповідань, повістей і дописів у галицьких газетах. 1860-их — 80-их pp.(«Слово», «НедЂля», «Ластôвка», «Читанка», «Вечерниці», «Домъ и Школа») й виданнях «Общества ім. М. Качковського». Друкував свої твори в газеті «Зоря Галицька», захоплювався музикою, народною піснею.

У 1993 році вийшла збірка «Звенигород», в якій вміщені поезії, гуморески, притчі, байки, проза Григорія Савчинського. Упорядник — фольклорист Петро Медведик.

Видання творів[ред.ред. код]

  • Савчинський Г. Звенигород: ліричні поезії, віршовані гуморески, казки, притчі і байки, прозові твори / Упорядник П. Медведик. — Т., 1993. — 87 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тихобаєва Г., Криворучка І. Соломія Крушельницька. Міста і слава. — С. 11.
  2. а б Мадзій І. У Дуплиськах на Заліщанщині — коріння Соломії Крушельницької… — С. 3.
  3. Juventus Caesareo-Regii Gymnasii Buczacensis e moribus et progressu in literis censa exeunte anno scholastico 1826. — S. 4. (лат.)
  4. Медведик П. (упорядник). Григорій Савчинський. Звенигород… — С. 11—12.
  5. Медведик П. (упорядник). Григорій Савчинський. Звенигород… — С. 12.
  6. Медведик П. (упорядник). Григорій Савчинський. Звенигород… — С. 13.
  7. Медведик П. (упорядник). Григорій Савчинський. Звенигород… — С. 11.

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Мадзій І. У Дуплиськах на Заліщанщині — коріння Соломії Крушельницької // Вільне життя плюс. — Тернопіль. — 2015. — № 8 (15640) (30 січ.). — С. 3.
  • Медведик П. (упорядник). Григорій Савчинський. Звенигород. Ліричні поезії, віршовані гуморески, казки, притчі і байки, прозові твори. — Тернопіль, 1993. — 90 с.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.