Садиба Попова (Оленівка)
| Садиба Попова | |
|---|---|
 | |
| Координати: 45°23′03″ пн. ш. 32°30′26″ сх. д. / 45.3842° пн. ш. 32.5073° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Оленівка (Євпаторійський район) |
| Тип | особняк |
| Побудовано | XIX століття |
| Статус | |
  Садиба Попова Садиба Попова (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Садиба Попова (дача або особняк Попова) — будівля, що розташована в селі Оленівка Євпаторійського району Автономної Республіки Крим.
Історія[ред. | ред. код]
Маєток у селі Караджі (з 1945 року — Оленівка) з'явився наприкінці XVIII століття завдяки дійсному таємному раднику Василю Степановичу Попову, який отримав на півострові Тарханкут 22 тисячі десятини землі. Проте первісна будова не збереглася, а за три версти від неї в XIX столітті його правнук повітовий ялтинський ватажок дворянства і камергер П. В. Попов збудував нову будівлю[3].
Його син Михайло був хворий на туберкульоз, клімат західного Криму визнавався сприятливим для лікування. 1909 року він помер, і був похований у склепі на території садиби. Склеп не зберігся[3].
Лоції Чорного та Азовського морів за 1903 рік вказувала: «Гарним помітним пунктом у Караджинській бухті служить двоповерховий будинок із бельведером, побудований на березі за 2,2 милі на NO 13 30' від Тарханського маяку»[4].
У 1920-ті роки у будівлі розміщувалася школа робітничої молоді. Під час Німецько-радянської війни його займали німецькі частини. Під час відступу будівлю було підпалено. Відновлено та в післявоєнний час належала пансіонату «Сонячна долина» московського заводу «Авангард[en]». Станом на 2023 рік у ньому розміщується пансіонат «Сонячна долина»[3][5].
Визнано об'єктом регіонального значення України як пам'ятка містобудування та архітектури[6].
Розташована на вулиці Єлісєєва, 25.
._%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82_%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BD%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0._%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%BA%D0%B0._%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%82_-_panoramio.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова від 3 вересня 2009 р. N 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» (укр.)
- ↑ Кабінет Міністрів України (29 вересня 2016). Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Офіційний сайт (укр.). Верховна Рада України. Процитовано 7 листопада 2017.
- ↑ а б в Овчинникова Г. Н., с. н. с. КРУИАЗ «Калос Лимен». Документы и старожилы рассказывают // Сайт ГБУРК ИАМЗ «Калос Лимен». — 2012. — Число 28. — 02. Архівовано з джерела 29 серпня 2023.
- ↑ Лоция Чёрного и Азовского морей. — СПб., 1904. — С. 207.
- ↑ Усадьба Попова. Крымский архитектурный портал (рос.). Архів оригіналу за 28 серпня 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
- ↑ Особняк В.С.Попова. kartarf.ru (рос.).
Література[ред. | ред. код]
- Коростелёва П. Г., Овчинникова Г. Н., Савчук И. А. Путеводитель по Тарханкуту. — Симферополь, 2004.
- Лоция Чёрного и Азовского морей. — СПб., 1904. — С. 207.
