Сандович Максим Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сандович Максим Тимофійович
MaksymSandowycz.gif
Народився 1 лютого 1888(1888-02-01)
Ждиня, Ґміна Устя-Горлицьке, Горлицький повіт, Малопольське воєводство, Польща
Помер 6 серпня 1914(1914-08-06) (26 років)
Горлиці, Горлицький повіт, Малопольське воєводство, Польща
Розстріл
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Медіафайли у Вікісховищі?

Максим Тимофійович Сандович (1 лютого 1886, Ждиня, Австро-Угорщина — 6 вересня 1914, Горлиці, Австро-Угорщина) — лемківський священик, пропагандист православ'я та москвофільства на Лемківщині, канонізований Польською православною церквою.

Духовна освіта[ред.ред. код]

Народився у лемківському селі Ждиня (зараз належить до горлицького повіту Малопольского воєводства та має назву Zdynia) у сім'ї греко-католицького псаломщика. Початкову освіту отримав вдома, духовну — у крехівському монастирі василіян.

Проте навчання там йому не сподобалось, він виїхав до Російської імперії, де продовжив освіту у Почаївській лаврі. Там він прийняв православ'я. Освіту закінчив у Житомирській духовній семінарії, по закінченні якої повернувся до Австро-Угорщини як священик у лемківському містечку Граб.

Перший арешт[ред.ред. код]

Активна діяльність Максима Сандовича як пропагандиста православ'я серед лемків звернула на нього увагу австрійської поліції. 1912 його заарештували за звинуваченням у шпигунстві. Разом з ним був затриманий ще один священик — о. Ігнатій Гудима та два студента, що належали до русофільскої партії — Колдра та Бендасюк. Захисником Максима Сандовича виступив перемишльський адвокат Кирило Черлюнчакевич. Збереглися свідчення, що поліція та адміністрація примусово вимагали від селян свідчити проти звинувачених[1] Слідство тривало майже два роки, які Сандович, Гудима, Колдра та Бендасюк провели у львівській в'язниці. На судовому процесі влітку 1914 року усі звинувачені були признані невинними.

Другий арешт та страта[ред.ред. код]

З початком Першої світової війни Сандович був заарештований знову. 6 вересня 1914 року він був розстріляний на задньому дворі горлицького суду в присутності своїх близьких. Йому приписують останні слова «Хай живе Русь та святе православ'я!», що свідчить про політичну мотивацію канонізації та подальуш пропаганду москвофільства у ПАПЦ.

Його соратник по пастирській діяльності, Ігнатій Гудима заарештований та відправлений до табору Талергоф, де втратив глузд через різні обставини. Колдра та Бендасюк врятувалися втечею в Московію, з якої також згодом утекли.

Канонізація[ред.ред. код]

У вересні 1994 року Польська Автокефальна православна церков визнала Максима Сандовича як священномученика під ім'ям «Максим Горлицький» — за місцем загибелі. Його рештки були перенесені до Церкви Святої Троїці у Горлиці[2]

Канонізований як священномученик ще й розкольницькою Російською православною церквою закордоном 1996-го.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стаття у офіційному часописі Польської православної церкви [1]
  2. Урочистості присвячені Сандовичу [2]

Посилання[ред.ред. код]