Бенедикт з Нурсії
| Бенедикт з Нурсії | |
|---|---|
_-_Sacristy_-_triptych_by_Giovanni_Bellini_-_Saint_Benedict_of_Nursia_and_Saint_Mark.jpg) | |
| Benedetto da Norcia | |
| Народився |
480 Норчія, Провінція Перуджа, Умбрія, Італія |
| Помер |
21 березня 547 Монте-Кассіно, Кассіно, Папська держава |
| Канонізований | 1220 |
| У лику |
святого (катол.) святого преподобного (православ.) |
| Патрон | Європа |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Бенедикт з Нурсії (італ. Benedetto da Norcia, бл. 480, Норчія — 21 березня 547, Монте Кассіно), або Бенедикт Нурсійський — реформатор західного чернецтва і засновник ордену бенедиктинців, головний покровитель Європи[1][2].
Бенедикт був канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220 році.
Біографія[ред. | ред. код]
Окрім короткого вірша, що приписується Марку з Монте-Кассіно[3], єдиний стародавній звіт про Бенедикта міститься у другому томі «Діалогів» папи Григорія І з чотирьох книг, який, як вважається, був написаний у 593 р.[4], хоча справжність цієї роботи було поставлено під сумнів[5].
Народився у шляхетній родині в місті Норчія (Нурсія) в Умбрії[6] близько 480 року. Навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста «Ендіфе», де він жив у печері багато років. Під містом «Ендіфе» згідно традиції вважають місто Аффіле в Лаціо, що знаходиться в 55 км від Риму[7].
Слава про побожне життя Бенедикта привела до нього кількох прибічників, з якими він заснував 12 маленьких монастирів.
Ворожість місцевого кліру змусила його разом з учнями перебратися південніше, до Монте-Кассіно, де вони заснували новий монастир, для якого Бенедикт склав правила, в яких висловив свої погляди на чернецтво і душу людини. Бенедикт написав монаший устав Бенедиктинського Чину, у якому, як сказав св. Григорій, «святий муж вчив так, як жив сам».
Так він став першим, хто створив продуману систему правил життя у монастирі. Згідно з ними чернець повинен був зректися самого себе і осягнути Бога, при чому він зобов'язувався не мати майна, вести життя у цноті як дієвий член Товариства любові і послуху.
Згідно Статуту Бенедикта Нурсійського, кожен хто хотів стати монахом мав пройти річний випробувальний термін (новіціат). Монахи давали три обітниці: цноти, бідності та послуху. Монахи мали дотримуватися мовчання, молитися згідно з установленим порядком молитов, читати Святе письмо та Отців церкви, забезпечувати себе за рахунок власної праці. Аскетичні норми встановлені святим Бенедиктом були досить доступними, але одночасно строгими, що й зумовило його популярність. Кожен монах приписувався до певного монастиря, у якому мав жити. Статут Бенедикта Нурсійського впорядкував чернече життя на Заході, виключив з нього анархію та бродяжництво монахів. З плином часу цей устав став головним у католицькому чернецтві.
Шанування[ред. | ред. код]
По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедиктинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.
Бенедикт був канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220 році.
11 липня — День Святого Бенедикта.
Патрон[ред. | ред. код]
Україна: уся Україна
Португалія: уся Португалія
Див. також[ред. | ред. код]
- Свята Схоластика — рідна сестра Святого Бенедикта.
- Медалик Святого Бенедикта
Посилання[ред. | ред. код]
- Бенедикт з Нурсії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Катехеза Абатиси Бенедиктинського монастиря про життя св. Бенедика
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гілл, Джонатан (2010), стор. 164—165
- ↑ Бенедикт з Нурсії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ↑ http://www.ampleforthjournal.org/V_027.pdf
- ↑ CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: St. Benedict of Nursia. www.newadvent.org. Процитовано 2021-02-27.
- ↑ Life and Miracles of St. Benedict (Book II, Dialogues), translated by Odo John Zimmerman, O.S.B. and Benedict R. Avery, O.S.B. (Westport, CT: Greenwood Press, 1980), p. iv.
- ↑ http://www.newadvent.org/cathen/02467b.htm
- ↑ «Saint Benedict, Abbot», Lives of Saints, John J. Crawley & Co., Inc.
Джерела[ред. | ред. код]
Гілл, Джонатан (2010). Історія християнства. — К.:Темпора, 560 с.:іл. ISBN 978-617-5690-13-0
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |