Святий Бенедикт
| Бенедикт з Нурсії | |
|---|---|
_-_Sacristy_-_triptych_by_Giovanni_Bellini_-_Saint_Benedict_of_Nursia_and_Saint_Mark.jpg) |
|
| Народився | 480 |
| Помер | 21 березня 547 |
| Канонізований | 1220 |
| У лику | святого (катол.) святого преподобного (православ.) |
Бенедикт з Нурсії, Святий, також Венедикт (італ. Benedetto da Norcia, бл. 480, Норчія — 21 березня 547, Монте Кассіно) — засновник ордену бенедиктинців, а також, як вважається, взагалі усього західного чернецтва, головний покровитель Європи.
Походив зі шляхетної родини, навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста, де він жив у печері багато років.
Слава про побожне життя Бенедикта привела до нього кількох прибічників, з якими він заснував 12 маленьких монастирів.
Ворожість місцевого кліру змусила його разом з учнями перебратися південніше, до Монте-Касіно, де вони заснували новий монастир, для якого Бенедикт склав правила, в яких висловив свої погляди на чернецтво і душу людини. Бенедикт написав монаший устав Бенедиктинського Чину, у якому, як сказав св. Григорій, «святий муж вчив так, як жив сам». Він мав дар передбачування майбутніх подій і читання людських думок.
Так він став першим, хто створив продуману систему правил життя у монастирі. Згідно з ними чернець повинен був зректися самого себе і осягнути Бога, при чому він зобовязувався не мати майна, вести життя у цноті як дієвий член Товариства любові і послуху.
Згідно з уставом Бенедикта Нурсійського кожен хто хотів стати монахом мав пройти річний випробовувальний термін (новіціат). Монахи давали 3 обітниці: цноти, бідності та послуху. Монахи мали дотримуватися мовчання, молитися згідно з установленим порядком молитов, читати Святе письмо та отців церкви, забезпечувати себе за рахунок власної праці. Аскетичні норми встановлені святим Бенедиктом були досить доступними, але одночасно строгим, що й зумовило його популярність. Кожен монах приписувався до певного монастиря в якому мав жити. Устав Бенедикта Нурсійського впорядкував чернече життя на Заході, виключив з нього анархію та бродяжництво монахів. З плином часу цей устав став головним у католицькому чернецтві.
По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедектинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.
Святий Бенедикт був канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220 році.
11 липня — День Святого Бенедикта.
Патрон[ред. • ред. код]
 |
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
