Бенедикт з Нурсії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Святий Бенедикт)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенедикт з Нурсії
Frari (Venice) - Sacristy - triptych by Giovanni Bellini - Saint Benedict of Nursia and Saint Mark.jpg
Benedetto da Norcia
Народився 480(0480)
Норчія, Провінція Перуджа, Умбрія, Італія
Помер 21 березня 547(0547-03-21)
Монте-Кассіно, Кассіно, Папська держава
Канонізований 1220
У лику святого (катол.)
святого преподобного (православ.)
Патрон Європа
Медіафайли на Вікісховищі

Бенедикт з Нурсії (італ. Benedetto da Norcia, бл. 480, Норчія — 21 березня 547, Монте Кассіно), або Бенедикт Нурсійський — реформатор західного чернецтва і засновник ордену бенедиктинців, головний покровитель Європи[1][2].

Бенедикт був канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Окрім короткого вірша, що приписується Марку з Монте-Кассіно[3], єдиний стародавній звіт про Бенедикта міститься у другому томі «Діалогів» папи Григорія І з чотирьох книг, який, як вважається, був написаний у 593 р.[4], хоча справжність цієї роботи було поставлено під сумнів[5].

Народився у шляхетній родині в місті Норчія (Нурсія) в Умбрії[6] близько 480 року. Навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста «Ендіфе», де він жив у печері багато років. Під містом «Ендіфе» згідно традиції вважають місто Аффіле в Лаціо, що знаходиться в 55 км від Риму[7].

Слава про побожне життя Бенедикта привела до нього кількох прибічників, з якими він заснував 12 маленьких монастирів.

Ворожість місцевого кліру змусила його разом з учнями перебратися південніше, до Монте-Кассіно, де вони заснували новий монастир, для якого Бенедикт склав правила, в яких висловив свої погляди на чернецтво і душу людини. Бенедикт написав монаший устав Бенедиктинського Чину, у якому, як сказав св. Григорій, «святий муж вчив так, як жив сам».

Так він став першим, хто створив продуману систему правил життя у монастирі. Згідно з ними чернець повинен був зректися самого себе і осягнути Бога, при чому він зобов'язувався не мати майна, вести життя у цноті як дієвий член Товариства любові і послуху.

Згідно Статуту Бенедикта Нурсійського, кожен хто хотів стати монахом мав пройти річний випробувальний термін (новіціат). Монахи давали три обітниці: цноти, бідності та послуху. Монахи мали дотримуватися мовчання, молитися згідно з установленим порядком молитов, читати Святе письмо та Отців церкви, забезпечувати себе за рахунок власної праці. Аскетичні норми встановлені святим Бенедиктом були досить доступними, але одночасно строгими, що й зумовило його популярність. Кожен монах приписувався до певного монастиря, у якому мав жити. Статут Бенедикта Нурсійського впорядкував чернече життя на Заході, виключив з нього анархію та бродяжництво монахів. З плином часу цей устав став головним у католицькому чернецтві.

Шанування[ред. | ред. код]

По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедиктинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.

Бенедикт був канонізований Католицькою Церквою і визнаний святим у 1220 році.

11 липня — День Святого Бенедикта.

Патрон[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гілл, Джонатан (2010), стор. 164—165
  2. Бенедикт з Нурсії // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  3. http://www.ampleforthjournal.org/V_027.pdf
  4. CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: St. Benedict of Nursia. www.newadvent.org. Процитовано 2021-02-27. 
  5. Life and Miracles of St. Benedict (Book II, Dialogues), translated by Odo John Zimmerman, O.S.B. and Benedict R. Avery, O.S.B. (Westport, CT: Greenwood Press, 1980), p. iv.
  6. http://www.newadvent.org/cathen/02467b.htm
  7. «Saint Benedict, Abbot», Lives of Saints, John J. Crawley & Co., Inc.

Джерела[ред. | ред. код]

Гілл, Джонатан (2010). Історія християнства. — К.:Темпора, 560 с.:іл. ISBN 978-617-5690-13-0