Цнота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Цно́та або незайманість — стан жіночого та чоловічого організмів до моменту першого сексуального контакту. У жінок анатомічною ознакою цноти є наявність дівочої пліви. У чоловіків немає анатомічних ознак цноти. Термін «незайманий» вживається щодо чоловіків, які не мали сексуального досвіду. Традиційно цнотливими називають людей, які не практикували сексуальні контакти з проникненням. У деяких суспільствах поважається і цінується статус діви, особливо відносно поглядів на сексуальну поведінку до весілля.

Фізіологія[ред.ред. код]

Дівоча пліва

Дівоча пліва (або гімен, вагінальна корона) — складка слизової оболонки з отвором, що прикриває вхід у піхву між внутрішніми і зовнішніми статевими органами і зазвичай руйнується при перших сексуальних контактах.

Гімени розрізняються по товщині, формі і еластичності. Присутність неушкодженого гімена часто розглядається як фізичне свідоцтво невинності в широкому сенсі. Відсутність такої, проте, не обов'язково означає досвід сексуального контакту, тому що гімен може бути відсутнім при народженні (або бути пошкоджено з причин, не пов'язаних з сексом). Також і наявність гімена не може свідчити про відсутність сексуального досвіду, так як гімен може повністю або частково зберігатися при проникаючому сексуальному контакті. Крім того, гімен може бути пошкоджений до того, як жінка вступає в сексуальний контакт, зазвичай в результаті травми (наприклад, при фізичних вправах). У рідкісних випадках гімен повністю закриває вхід у піхву і менструальна кров не має виходу.

Втрата цноти[ред.ред. код]

Втрата цноти, як перший сексуальний досвід, звичайно розглядається як важлива життєва подія. Втрата цноти може розглядатися як віха в залежності від культурного або особистісного сприйняття. Історично, це сприйняття зазнавало сильного впливу гендерних ролей. Наприклад, для чоловіка втрата цноти частіше асоціювалася з гордістю, а для жінки — частіше з соромом. Тим не менш, в останні роки вплив традиційних або нав'язаних релігією гендерних ролей ослабла. Партнер при втраті цноти іноді в просторіччі називається «віднімаючим» цноту незайманого партнера. У деяких місцях такий зворот використовується тільки, якщо партнер сам не невиннний, однак в інших невинність партнера абсолютно не має значення. Медичний термін «дефлорація» означає втрату невинності дівчиною. Сучасна пластична хірургія пропонує способи відновлення дівочої пліви (гіменопластика).

Пізня невинність[ред.ред. код]

З точки зору медицини, здатність здійснювати статевий акт з'являється у дівчаток в 10-13 років, а найсприятливішим з морфофункціональної точки зору для втрати невинності є вік 15-19 років, що пов'язано з початком переродження тканини дівочої пліви у віці 20-22 років, через що пізніша дефлорація може бути ускладнена[1][2]. За даними, отриманими дослідниками університету Коламбія, серед тих, хто втратив невинність у віці 21-23 років більше частка осіб, що мають проблеми наступних статевих відносин[3]. Особистість жінок, які зберігали цноту в віці 22 років і старше має певні особливості. Зокрема, для двох третин з них характерний пуританський світогляд: негативне ставлення до дошлюбних та позашлюбних статевих зв'язків, порнографії, нудизму; досить часто вони не вживають алкоголю і не курять[4]. Пізня цнотливість не обов'язково пов'язана з асексуальністю. Лише десята частина дівчат не відчуває сексуальних потреб; у решти вони проявляються в будь-якій формі, приблизно половина незайманих мали відчуття, пов'язані з оргазмом, в тому числі під час мастурбації[4]. 8 % дів є такими лише чисто анатомічно, оскільки практикують сексуальні контакти різного роду: оральні, анальні, зрідка навіть зоофільне[5]. Оцінка психологічного профілю дів за шкалами MMPI показує їх відмінності від жінок, що відносяться до умовної сексуальної норми: діви більш ригідні (менш здатні до зміни сформованих поглядів на життя) і песимістичні, у них підвищена тривожність, а високий рівень інтроверсії сприяє накопиченню негативних переживань; в сукупності все перераховане може бути передумовою для розвитку патологічних змін психіки[6]. Цікаво також відзначити, що показники дів дуже близькі до показників осіб з сексуальними девіаціями і діагностованими парафіліями[7]. У числі причин пізньої невинності, крім пуританського виховання, називається сексуальне насильство в дитячому та підлітковому віці (у 15,5 % незайманих в біографії присутній замах на зґвалтування у віці 15-19 років, а 9 % піддавалися розпусних дій в більш ранньому віці)[7]. Крім того можливий вплив усвідомлюваних і неусвідомлюваних гомосексуальних потягів, що придушуються в рамках пуританської культури: 18,5 % дів мають усвідомлений гомоеротичний потяг[5]. Таким чином, пізня цнотливість не розглядається сексологами як нормальне явище, оскільки пов'язана з регресивними змінами статевих органів[1][2] і ризиком розвитку сексуальної дисфункції[3]. Однак необхідно відзначити, що зазначені дані носять статистичний, узагальнений характер; у конкретної особистості дані відхилення в деяких випадках можуть і не спостерігатися.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Дерягин Г. Б. Криминальная сексология. Курс лекций для юридических факультетов. М., 2008. С. 114. ISBN 978-5-93004-274-0 (рос.)
  2. а б Самойличенко А. Н. Основы судебно-медицинской гименологии. — Караганда, 1994. — 105 с. (рос.)
  3. а б Dan Childs (Nov. 29, 2007). Losing Virginity Later Linked to Sexual Problems. ABC News. Процитовано 2010-05-30.  (англ.)
  4. а б Дерягин Г. Б., С. 115. (рос.)
  5. а б Дерягин Г. Б., С. 118. (рос.)
  6. Дерягин Г. Б., С. 116—117. (рос.)
  7. а б Дерягин Г. Б., С. 117. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

  • Цнота Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2