Цнота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цно́та або незайманість — стан жіночого та чоловічого організмів до першого сексуального контакту. У жінок анатомічною ознакою цноти є наявність дівочої пліви. У чоловіків немає анатомічних ознак цноти. Термін «незайманий(-на)» вживається щодо людей, які не мали сексуального досвіду. Традиційно цнотливими називають людей, які не практикували сексуальні контакти з проникненням. У деяких суспільствах поважається і цінується статус діви, особливо відносно поглядів на сексуальну поведінку до весілля.

Фізіологія[ред. | ред. код]

Дівоча пліва

Дівоча пліва (гімен, вагінальна корона) — складка слизової оболонки з отвором, що прикриває вхід у піхву між внутрішніми і зовнішніми статевими органами і зазвичай руйнується при перших сексуальних контактах.

Гімени розрізняються за товщиною, формою і еластичністю. Присутність неушкодженого гімена часто розглядається як фізичне свідоцтво невинності в широкому сенсі. Відсутність його, проте, не обов'язково означає досвід сексуального контакту, тому що гімен може бути відсутнім при народженні (або пошкодженим з причин, не пов'язаних з сексом). Також і наявність гімена не може свідчити про відсутність сексуального досвіду, так як гімен може повністю або частково зберігатися при проникаючому сексуальному контакті. Крім того, гімен може бути пошкоджений до того, як жінка вступає в сексуальний контакт, зазвичай в результаті травми (наприклад, при фізичних вправах). У рідкісних випадках гімен повністю закриває вхід у піхву і менструальна кров не має виходу.

Втрата цноти[ред. | ред. код]

Втрата цноти, як перший сексуальний досвід, звичайно розглядається як важлива життєва подія. Втрата цноти може розглядатися як віха в залежності від культурного або особистісного сприйняття. Історично, це сприйняття зазнавало сильного впливу гендерних ролей. Наприклад, для чоловіка втрата цноти частіше асоціювалася з гордістю, а для жінки — частіше з соромом (див. Подвійні стандарти). Тим не менш, в останні роки вплив традиційних або нав'язаних релігією гендерних ролей ослаблюється. Партнер при втраті цноти іноді в просторіччі називається «віднімаючим» цноту незайманої партнерки. У деяких місцях такий зворот використовується тільки якщо партнер сам не незайманий, однак в інших цнота партнера абсолютно не має значення. Медичний термін «дефлорація» означає втрату цноти жінкою чи дівчиною. Сучасна пластична хірургія пропонує способи відновлення дівочої пліви (гіменопластика).

«Пізня» незайманість[ред. | ред. код]

З точки зору медицини, здатність здійснювати статевий акт з'являється у дівчаток в 10-13 років, а найсприятливішим з морфофункціональної точки зору для втрати незайманості є вік 15-19 років, що пов'язано з початком переродження тканини дівочої пліви у віці 20-22 років, через що пізніша дефлорація може бути ускладнена[1][2]. За теорією Г. Б. Дерягіна, особистість жінок, які зберігали цноту в віці від 22 років, має певні особливості. Зокрема, для двох третин з них характерний пуританський світогляд: негативне ставлення до дошлюбних та позашлюбних статевих зв'язків, порнографії, нудизму; досить часто вони не вживають алкоголю і не курять[3]. Пізня цнотливість не обов'язково пов'язана з асексуальністю. Лише десята частина дівчат не відчуває сексуальних потреб; у решти вони проявляються в будь-якій формі, приблизно половина мали відчуття, пов'язані з оргазмом, в тому числі під час мастурбації[3]. 8 % незайманих жінок є такими лише чисто анатомічно, оскільки практикують сексуальні контакти різного роду: оральні, анальні, зрідка зоофільні[4]. Оцінка психологічного профілю незайманих жінок за шкалами MMPI показує їх відмінності від жінок, що відносяться до умовної сексуальної норми: незаймані більш ригідні (менш здатні до зміни сформованих поглядів на життя) і песимістичні, у них підвищена тривожність, а високий рівень інтроверсії сприяє накопиченню негативних переживань. У числі причин пізньої невинності, крім пуританського виховання, називається сексуальне насильство в дитячому та підлітковому віці (у 15,5 % незайманих в біографії присутній замах на зґвалтування у віці 15-19 років, а 9 % піддавалися розпусним діям в більш ранньому віці). Крім того, можливий вплив усвідомлюваних і неусвідомлюваних гомосексуальних потягів, що придушуються в рамках пуританської культури: 18,5 % незайманих жінок мають усвідомлений гомоеротичний потяг. Однак необхідно відзначити, що зазначені дані носять статистичний, узагальнений характер.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дерягин Г. Б. Криминальная сексология. Курс лекций для юридических факультетов. М., 2008. С. 114. ISBN 978-5-93004-274-0 (рос.)
  2. Самойличенко А. Н. Основы судебно-медицинской гименологии. — Караганда, 1994. — 105 с. (рос.)
  3. а б Дерягин Г. Б., С. 115. (рос.)
  4. Дерягин Г. Б., С. 118. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Цнота Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2