Свято-Миколаївський храм (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свято-Миколаївський храм
Тип споруди Православна церква
Розташування Україна, Харківська область, Харків
Архітектор Нємкін Володимир Християнович
Початок будівництва 1890
Кінець будівництва 1900
Будівельна система Цегла
Єпархія Харківська єпархія УПЦ МП
Адреса Харків, вул. Гетьманська, 11
Епонім Святий Миколай
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Святого Миколая.

Свято-Миколаївський храм — православна церква у місті Харків Харківської області, Освячена 2 листопада 1900 р. Знаходиться на околиці міста в селищі Жихор, за адресою вул. Гетьманська, 11.

Історія[ред. | ред. код]

Перша церква Святого Миколая була збудована у 1741 р.[1] на кошти полковника Андрія Щербініна. Вона була дерев'яною і згоріла. У 1846 р.[2]  церкву було відновлено.

Будівництво храму[ред. | ред. код]

Будівництво кам'яного храму на місті дерев'яної церкви було розпочато у 1890 р. Проектував споруду відомий архітектор В. Х. Нємкін. Кошти на будівництво збирали самі парафіяни.[3] В архітектурі храму простежуються стилізовані елементі російського культового зодчества кінця ХІХ ст. Хрестоподібний у плані, одноголовий, з прямокутною абсидою, храм з'єднаний з дзвіницею. У декорі використані форми російського зодчества, а також деталі класицизму.[4] У храмі було багато старовинних ікон, меценати пожертвували рідкісний іконостас. Будівництво однопристольного храму було завершено у 1900 р.  Освячено храм другого листопада[5]. При храмі діяла церковно-приходська школа. Парафіянами храму крім жихорців, були також мешканці хуторів Карачівка, Гути, Мокрий Жихор.

Радянські роки[ред. | ред. код]

Після революції 1917 р. церкву спіткала доля багатьох культових споруд. Її кілька разів закривали, використовували не за призначенням. Всі цінності були вилучені на користь держави. Багато храмових ікон було спалено. Центральний купол був розібраний. Храм перетворили на кінотеатр, а пізніше — на зерносховище. Будівлю церковно-приходської школи було зруйновано, а кам'яний храмовий паркан розібраний на потреби держави.

У період Німецько-радянської війни 1941—1945 рр. була знесена дзвіниця, фасад храму дуже постраждав від мінних осколків і снарядів.

Після війни церква певний час залишалася спустошеною і занедбаною. За свідченнями парафіян-старожилів богослужіння відновлені у 1960-х рр.

Теперішній час[ред. | ред. код]

У другій половині 1990-х років турботами настоятеля протоієрея Романа Водяного почалося відновлення храму. Храм повністю відреставровано, стіни розписані найкращими майстрами. Дерев'яний паркан навколо церкви замінили на кам'яний.

20 травня 2018 року, напередодні дня пам'яті святителя Миколая, Високопреосвященніший Онуфрій, митрополит Харківський і Богодухівський звершив Велике освячення оновленого престолу.[6]

Головна святиня храму — ікона святого Миколая Чудотворця Мирлікійського [Архівовано 12 грудня 2020 у Wayback Machine.].

Нині храм є діючим. При ньому працює недільна школа.

Свято-Миколаївський храм — пам'ятка архітектури. Знавці вважають Свято-Миколаївський храм одним із найкрасивіших серед культових споруд Харкова.

Джерела[ред. | ред. код]

1. Вовк О. Миколаївська церква / О.Вовк // Харківщина: енциклопед. словн. — Харків, 2014. — С. 231 : фот.   ISBN 978-966-400-319-0

2. Историческая хронология Харьковской губернии / сост. К. П. Щелков. — [Репр. изд.]. — Харьков. : САГА, 2007. — 365 с. — Вых. дан. ориг.: Харьков: в Унив. тип., 1882. — Николаевская церковь: с. 103, 222.

3. Православные храмы и монастыри Харьковской губернии. 1681—1917 : альбом-каталог / [сост., авт. предисл. А. Ф. Парамонов]. — Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007. — 332 с. : ил. — (Православные храмы Слободской Украйны). — Николаевская церковь: с. 39

4.Свято-Николаевская церковь // Ибрагимова А. Р. Твой храм / А. Р. Ибрагимова, В. П. Дюкарев. — Харьков, 2005. -  С. 120—121.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Историческая хронология Харьковской губернии. Харьков: САГА. 2007. с. 103. ISBN 978-966-2918-31-1.
  2. ↑ Историческая хронология Харьковской губернии. Харьков: САГА. 2007. с. 222. ISBN 978-966-2918-31-1.
  3. ↑ Православные храмы и монастыри Харьковской губернии. 1681-1917. Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы. 2007. с. 39. ISBN 978-966-8246-73-9.
  4. ↑ Харківщина : енциклопед. словн. Харків, 2014: Золоті сторінки. 2014. с. 231. ISBN 978-966-400-319-0.
  5. ↑ Православная энциклопедия Харьковщины. Харків: Майдан. 2009. с. 329. ISBN ISBN 978-966-372-231-3. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  6. ↑ Высокопреосвященнейший Владыка совершил Великое освящение обновленного престола в Свято-Николаевском храме в поселке Жихарь г. Харькова. https://www.eparchia.kharkov.ua. 28.11.2020. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 28.11.2020.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Высокопреосвященнейший Владыка совершил Великое освящение обновленного престола в Свято-Николаевском храме в поселке Жихарь г. Харькова. — Режим доступа: https://www.eparchia.kharkov.ua/readnews/2062
  • Миколаївська церква в Жихор, пам'ятка, Харків  // https://www.touring.org.ua/ua/object/5702-mykolayivska_tserkva_v_zhykhor__pamyatka__kharkiv/
  • Николаевский типовой храм на сайте Харьковской епархии // http://www.eparchia.kharkov.ua/churchinfo/22
  • Свято-Миколаївська церква в Жихорі, Харків // https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/71502_svyato-nikolaevskaya-cerkov-v-zhihore.htm
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свято-Миколаївський_храм_(Харків)&oldid=40865607