Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир
| Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир | |
|---|---|
 | |
|
50°20′45″ пн. ш. 30°29′20″ сх. д. / 50.345905° пн. ш. 30.488848° сх. д. | |
| Статус | монастир |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Вулиця Академіка Лебедєва (Київ), 19, Київ |
| Конфесія | УПЦ московського патріархату |
| Тип монастиря | жіночий |
| Засновано | 1861 |
| Стан | діючий |
| Сайт | feofania.church.ua |
  Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир (Київ) | |
 | |
 Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир у Вікісховищі | |
Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир — монастир у Феофанії, Київ. Належить Українській православній церкві Московського патріархату.
Історія[ред. | ред. код]
1800 року вікарій Київського митрополита, єпископ Феофан Шиянов зацікавився місцевістю, яка на той час називалася Лазарєвщиною. Того ж року розпочинається будівництво заміського будинку вікарія та храму на честь Архістратіга Михаїла. Будівництво було завершено 1803 року. Тодішній Київський митрополит Гавріїл благословив називати місцевість Феофанією. Окрім храму та будинку вікарія у Феофанії були також збудовані приміщення для братії та господарські споруди.
1861 року був заснований монастир.
У 1865 році розпочалося будівництво нового літнього будинку для вікарія, а в 1867 році, на місці старого будинку, збудована нова кам'яна церква в ім'я Всіх Святих.
1 липня 1901 року рішенням Святійшого Синоду чернечий гуртожиток «Феофанія» перетворювався на общежительний чоловічий скит з припискою оного до Києво-Михайлівського Златоверхого монастиря. До цього Феофанія була монастирським хутором при заміському будинку-дачі настоятеля Михайлівського монастиря і повинна була існувати залежно від монастиря.
1905 року закладений великий Пантелеймонівський собор, архітектор Євген Єрмаков. Будівництво завершилось у 1914 році.
На початку ХХ сторіччя у Феофанії було 22 ченці та до 70 послушників. У скиті було 4 храми: Чуда Архангела Михаїла, Всіх Святих, Володимирської ікони Божої Матері і новозбудований собор вмч. Пантелеймона.
Після приходу радянської влади у 1920-і частину монастиря віддали під дитячий будинок, а у 1930-і монастир припинив існування. Богослужіння відновилися від час Другої світової війни. Під час війни був ушкоджений Пантелеймонівський собор.
Після війни будівлі монастирю передані Інституту механіки Академії наук України.
1990 року комплекс переданий Українській православній церкві Московського патріархату. 1993 заснований скит Києво-Покровського жіночого монастиря. 2002 року скит перетворений на самостійний монастир.
27 травня 2022 року у монастирі пройшов Собор Української православної церкви Московського патріархату, за його рішенням внесено зміни до Статуту про управління, направлені на самостійність УПЦ МП, засуджено позицію Московсього патріарха Кирила щодо російської агресії проти України, проголошено заклик до діалогу з Православною церквою України[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир. — Україна Інкогніта
- Офіційний сайт (рос.)
- Просити не можна варити: Дилема УПЦ (МП)
| |||||||||||||||||||||||