Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир УПЦ (МП)
Hram Zviryneckih-banja.JPG
50°25′16″ пн. ш. 30°33′21″ сх. д. / 50.4212500° пн. ш. 30.5559500° сх. д. / 50.4212500; 30.5559500Координати: 50°25′16″ пн. ш. 30°33′21″ сх. д. / 50.4212500° пн. ш. 30.5559500° сх. д. / 50.4212500; 30.5559500
Тип споруди монастир
Розташування Україна Україна
Архітектор Ольга Кругляк
Стиль візантійський стиль
Стан діючий монастир
Настоятель Архімандрит Кассіан (Шостак)
Єпархія Київська єпархія
Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир. Карта розташування: Україна
Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир
Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир (Україна)
Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир у Вікісховищі?

Арха́нгело-Миха́йлівський Звірине́цький монасти́р — гуртожитній чоловічий монастир УПЦ (МП) у Києві, на Звіринці. Заснований 2009 року на основі відродженого скита Звіринецьких печер. Включає підземний печерний комплекс та наземні споруди на території колишніх приватних садиб по вулиці Мічуріна, 20 і 22.

Відродження скита[ред. | ред. код]

Після того, як засновану та облаштовану у 1910-і роки обитель на Звіринецьких печерах було у 1934 році ліквідовано, стародавній печерний комплекс тривалий час не відвідувався й був занедбаний. У 1990 році поновилося його наукове та релігійне вивчення. Святиню опікували відділ «Київ підземний» Музея історії Києва та Іонинський монастир, ченці якого відновили паломництва до печер (спершу за погодженням із приватними власниками). У 1997 році пройшла перша служба Божа у заново відкритому стародавньому підземному храмі Архангела Михаїла. Печери було перетворено на скит при Іонинській обителі, яка призначала для них блюстителя.

Заснування та забудова монастиря[ред. | ред. код]

Ще у 2007 році на викуплених ділянках по вулиці Мічуріна було розпочато будівництво нових кам'яних наземних споруд скита (за проектом ПП «Архітектурна майстерня», архітектор Ольга Кругляк). У їхньому об'ємно-просторовому втіленні використано візантійську стилістику, запозичено мотиви храмів Афону.

У липні 2009 року обитель отримала статус чоловічого монастиря, для якого будівництво було продовжене. На 2013 рік налічувалося 7 насельників[1]. Прохід прочан до обителі організовано як з вулиці, так і від території Національного ботанічного саду; паломництва здійснюються щоденно за спеціальним розкладом[2].

Наземні споруди комплексу[ред. | ред. код]

Храм Преподобних Звіринецьких[ред. | ред. код]

Споруджений у 2007–2010 роках над входом до печер. Зовнішній вигляд та інтер'єр однобанного храму (зокрема, оригінальний вапняковий іконостас) нагадують стародавню візантійську архітектуру.

Соборний храм Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість»[ред. | ред. код]

Храм 3-банний з прибудованою дзвіницею, оформлений за мотивами давньорусько-візантайського зодчества. Головний вівтар передбачалося освятити на честь Різдва Богородиці, та під час будівництва було вирішено присвятити його Іконі Божої Матері «Всіх скорботних Радості». За станом на 2014 рік будівництво було завершене і тривали опоряджувальні роботи в інтер'єрах. Всередині храму було виконано мозаїчні композиції «Богородиця Оранта» (2014), «Архістратиг Михаїл» і «Іоанн Предтеча — Ангел пустелі» (2015). У цокольному приміщенні з квітня 2011 року ведуться богослужіння у нижньому приділі на честь Святителя Іоасафа Бєлгородського та Священномученика Іоасафа Могилевського; його освячення як особливого храму відбулося 2 грудня 2013 року[3].

Воскресенський храм[ред. | ред. код]

Невелику однобанну церкву на честь Воскресіння Христового споруджено з південного боку від собору, впритул до підпірної стіни. Освячення купольного хреста здійснене 6 листопада 2015 року[4].

Західний вхід[ред. | ред. код]

У 2015 році було завершено архітектурне оформлення входу до обителі й печер із західного боку, безпосередньо від вул. Мічуріна. Брама, стіна і вежа, обличковані каменем, збудовані в романтизованих формах зодчества Давньої Русі. Над аркою брами вміщено рельєфне зображення Архістратига Михаїла. При західному вході до печер влаштовано каплицю, над якою 21 листопада 2015 року освячено купольний хрест.

Реліквії та пам'ятні поховання[ред. | ред. код]

Шановані ікони обителі — Божої Матері «Скоропослушниця» та «Всіх скорботних Радість».

У спеціальних ковчегах зберігаються мощі преподобномучеників Звіринецьких.

Пам'ятною табличкою біля підземного входу до печер позначено поховання історіографа Звіринецьких печер Івана Каманіна, померлого у 1921 році.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кальницький М. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013. — С.62.
  2. Паломничество
  3. У Звіринецькому монастирі освячено храм…. Архів оригіналу за 2014-04-27. Процитовано 2014-04-27. 
  4. Архів сайту «Зверинецкие пещеры».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Монастыри и храмы Киева: Справочник-путеводитель / Сост. священник Александр Кандий. — 8-е изд. — К., 2011. — С.13 (рос.).
  • Кальницький М. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013. — С.61-62.

Посилання[ред. | ред. код]