Семен-Фрідріх Пронський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Семен-Фрідріх Пронський (пом. 1555, Вільнюс) — князь, військовий і державний діяч українських земель ВКЛ. Представник роду князів Пронських.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з рязанських князів, що володіли Пронськом. Правнук князя Юрія, який 1479 року отримав від Казимира Ягеллончика привілей на село Каменойти та осів у ВКЛ. Батько — Гліб — намісник остринський 1501, бобруйський 1504, мейшагольський (від 1508), загинув в битві з татарами під Мінськом 1513 року. Мати — донька віленського та троцького тіуна Підбийп'яти (пол. Podbipięta), по смерті батька — дружина Андрія Чижевича.

Православний. Мав брата Андрія (помер бездітним в 1556—1557 році), разом з яким згаданий в майнових справах 1533 року зі зведеними братами Чижевичами. В 1538-9 роках був справцею житомирським, провадив зміцнення замку в місті. В 1539 році став старостою брацлавським, вінницьким. Суперечки з земянами брацлавськими в березні 1541 року переросли у відвертий бунт проти старости: було вбито його намісника (заступника), втоплено висланого королевою Боною митника, сам С. (Ф.) Пронський заховався у замку. Допомогу отримав від барського старости Бернарда Претвича.[1]

28 березня 1541 року Микола Сенявський докладав, що повстанці відрізали його від провіанту, вимагають звільнити замок, погрожуючи його спалити. Після втручання короля в листопаді старостою став Юрій Войцехович Насиловський, мав ним бути до закінчення суперечки; не вернувся на посаду у Брацлаві. 1544 року став київським воєводою. За його ініціативи та сприяння для кращої оборони від татар близько 1550 р. було збудовано замок в Білій Церкві. Разом з Павлом Оранським був висланий королем Сігізмундом ІІ Августом до Києво-Печерської лаври через просьбу монахів повернути їм давні привілеї, надані королем Сігізмундом І Старим. Брав участь в опрацюванні затвердженого королем 15 серпня 1551 року нового регламенту (регуляміну) монастиря.

За деякими даними, один з предків гетьмана Івана Мазепи був його служебником.[2]

Був похований в костелі бернардинців Вільнюса.

Завдяки одруженню став власником маєтків (Волинь): Жуків з Біловим, Новим Ставом, Гуменниками; Берестечко, Ярославичі з прилеглими селами (підтвердження у 1547 році). 1546 року князя Пронські отримали привілей на закладення міста в Берестечку. 1549 року став державцем чорнобильським, м. ін. частина Гризини в Київській землі від Гліба Івановича Сапіги.

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений. Дружина — Федора (Теодора), донька Богуша Михайла Боговитиновича; після шлюбу перейшов на римо-католицький обряд, взяв ім'я Фридерик. Вдова по його смерті вийшла за ґнєзненського каштеляна Анджея Тшебуховського, по його смерті (1563) — за підкоморія хелмінського Міхала Дзялиньского. Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Andrzej Tomczak. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) / Polski Słownik Biograficzny…, 1985. — Tom XXVIII/3. — Zeszyt 117. — (пол.) S. 434
  2. Іван Мазепа до гетьманства.

Джерела[ред.ред. код]

  • Kowalska H. Proński Semen, później Fryderyk kniaź (zm. 1555) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/3. — Zeszyt 118. — S. 509. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Андрій Немирович (Немирич)
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода київський
1544-1555
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Григорій Ходкевич