Богуш Михайло Боговитинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Богуш Михайло Боговитинович (бл. 1480 — 1530) — литовський боярин, державний діяч ВКЛ, дипломат. Представник роду Боговитинів.

Життєпис[ред.ред. код]

Звали звично коротко, як батька — Богуша Боговитиновича — намісника перелайського, писаря канцелярії короля Олександра Ягеллончика. Матір — Мусятичівна, її брат подарував Богушові Михайлові Свинарин на Волині в 1506 року.

За правління Сігізмунда І Старого став одним з найвідоміших можновладців ВКЛ. Діяльний як дипломат, господарник, мав приязні стосунки з діячами Корони. Початок кар'єри, зростання маєтків повязані з репресіями проти учасників заколоту Михаїла Глинського.

В 1508 році: став писарем литовським (був до смерті); король надав по Глинському двір в Пунському повіті, взамін Троцького городництва надав Жижморське намісництво. Жовтень-листопад 1509 — став тимчасово підскарбієм земським після Федька Хребтовича (він брав участь в повстанні М. Глинського). В 1509 році: всупереч переконань Ради ВКЛ, разом з іншими брав участь у поході війська Корони на Молдавію; посол до Москви як знавець ситуації. З 1511 — маршалок господарський.

1513 року отримав від Сігізмунда І Старого маєтки: містечко Шумбар, села Пігаси (тепер Рохманів), Кутно, Залужжя, Олибіси, Кордишів, Новостав, Жолобки, Горбівці, Волока, Биківці, Потуторів, Валів, Бриків, Баймаки та інші.[1] 1516 року від короля Сігізмунда І Старого отримав замок у Жукові[2][3]

1518, 5 липня — як маршалок, писар, державець (староста) Кам'янецький свідок в грамоті короля Сігізмунда І Старого Київському пустинно-миколаївському монастирю, написаній у Кракові[4]

Весною 1520 став підскарбієм земським після смерті Абрагама Езофовича. Король довірив йому фінанси через свою недовіру до магнатів, його скромне походження. Представник короля разом з Іваном Іліничем на Віленському сеймі 1520, разом з Іваном Костевичем — до Москви. Посол до Москви разом з Петром Кішкою 1522 року. На пописі 1528 року виставив 64 коня.

Після смерті своєї першої дружини — Тетяни (Ганни) з князів Гольшанських (пом. 12.7.1522) — князь Костянтин Іванович Острозький за посередництвом київського митрополита Йосифа й земського підскарбія Богуша Михайла Боговитиновича уклав угоду з княгинею Анастасією Слуцькою про одруження з її дочкою Олександрою.[5]

12 березня 1523 року як «старий» маршалок[6] згаданий в грамоті короля Сігізмунда І Старого щодо відновлення Межигірського монастиря, написаній у Кракові[7]

Мав посаду слонімського старости.[8] 12 листопада 1529 року підписав заповіт. Помер, ймовірно, не старим, залишив по собі значний маєток завдяки Сігізмунду І.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Федя (Федора) Андріївна Сангушко, сестрениця князя Костянтина Острозького, назвав його швагром 1522 року;[9] донька князя Андрія Санґушка. Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Rachmanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.) — S. 351. (пол.)
  2. Цинкаловський Олександр. Жуків Старий // Стара Волинь і Волинське Полісся. Т. 1.— Вінніпег, 1984. — 600 с.— С. 401—403.
  3. Żuków (3) Stary // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. (пол.) — S. 844. (пол.)
  4. Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ, документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 16.
  5. Собчук В. Степанська волость та її власники (до кінця 60-х років ХVІ ст.) // Наукові записки Національного університету, 2011. — Серія «Історичні науки». — Вип. 18. — С. 26.
  6. Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ, документовъ // Сборникъ матеріаловъ… — С. 22.
  7. Там само. — С. 20—22.
  8. Вихованець Т. Лист Костянтина Острозького до Юрія Радзивіла від 26 травня 1531 р.: зауваги на полях // Наукові записки Національного університету, 2011. — Серія «Історичні науки». — Вип. 18. — С. 92.
  9. Oskar Halecki. Bohowitynowicz Bohusz Michał h. Korczak (Pelikan?) (†1530)… S. 227

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.