Серви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серви
Ареал Україна
Росія
Мова циганська мова
Релігія православ'я

Серви (Сервуря) — циганська етногрупа, що входить до західної групи циган (ромів).

Історія[ред. | ред. код]

Серви сформувалася в Україні з румунських циган, що іммігрували в країну на початку XVII століттія[1][2]. Крім України, поширені в європейській частині Росії. Значно асимільовані. Обрядовість запозичена у слов'янського населення.

Традиційно займалися торгівлею та обміном кіньми, ковальством, ворожінням. Певний час молоді серви служили в козацьких військах.

Нині серви — одна з найбільш освічених циганських етногруп з широким спектром професій. Помітно відзначилися в музичній сфері. Сервів часто плутають з халадітка рома; в артистичному середовищі йде зближення цих двох етногруп.

Мова[ред. | ред. код]

Лінгвісти визначають їхній діалект як «провлашський» романі. Велика частина сервів не говорить циганською мовою.

Віросповідання[ред. | ред. код]

За віросповідання серви переважно православні. Ховають небіжчиків у саркофагах[3]. Головні свята — Різдво, Трійця, Великдень[4]. Дітей хрестять в обов'язковому порядку[5].

Відомі серви[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Баранніков, О.П. Українські цигани / Етнографічна комісія Всеукраїнської Академії наук; Ред. серії Андрей Митрофанович Лобода. Київ: Видавництво Всеукраїнської АН, 1931. – 60 с.
  • До проблеми вивчення циганського етносу (історіографічний огляд) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т.4. Київ:Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 1999.
  • Традиційне житло циган України // Пам'ять століть. 2000. № 3. С.93-102.
  • Історіографія циганського етносу в Україні: проблеми і перспективи // Вісник Київського інституту «Слов'янський університет». Вип. 7, історія. К., 2000.
  • Цигани в Україні: формування етносу і сучасний стан // «Український історичний журнал». 2001. № 1.
  • До питання історії українських циган (серви і влахи) // Література і культура Лівобережної України. 2001. С. 46–49.
  • Родильна обрядовість циган України // Буковинський історико–етнографічний вісник. Вип. 3. Чернівці: «Золоті литаври», 2001. С. 30-32.
  • Дещо про життя циган в Галичині / Рукопис М. Зубрицького; Фонд рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тетяна Сторожко, Наталія Зіневич. Цигани Охтирщини (за матеріалами усних джерел та родинних фотоархівів)
  2. Зіневич Н. О. «Циганський етнос в Україні (історіографія та джерела)». HAH України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. К., 2005.
  3. Релігійні вірування циган «Релігійно-інформаційна служба України»
  4. Данілкин О. Релігійний чинник в житті циган // Етнос і релігія. — К., 1998.
  5. Беліков О. Релігійні вірування українських циган // Історія релігії України. — Львів, 1996.

Посилання[ред. | ред. код]