Серви
| Серви | |
|---|---|
| Ареал |
Україна Росія |
| Мова | циганська мова |
| Релігія | православ'я |
Серви (Сервуря) — циганська етногрупа, що входить до західної групи циган (ромів).
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Серви сформувалася в Україні з румунських циган, що іммігрували в країну на початку XVII століттія[1][2]. Крім України, поширені в європейській частині Росії. Значно асимільовані. Обрядовість запозичена у слов'янського населення.
Традиційно займалися торгівлею та обміном кіньми, ковальством, ворожінням. Певний час молоді серви служили в козацьких військах.
Нині серви — одна з найбільш освічених циганських етногруп з широким спектром професій. Помітно відзначилися в музичній сфері. Сервів часто плутають з халадітка рома; в артистичному середовищі йде зближення цих двох етногруп.
Мова[ред. | ред. код]
Лінгвісти визначають їхній діалект як «провлашський» романі. Велика частина сервів не говорить циганською мовою.
Віросповідання[ред. | ред. код]
За віросповідання серви переважно православні. Ховають небіжчиків у саркофагах[3]. Головні свята — Різдво, Трійця, Великдень[4]. Дітей хрестять в обов'язковому порядку[5].
Відомі серви[ред. | ред. код]
- Михайло Ерденко, скрипаль, композитор
- Валентин Баглаєнко, співак, актор театру і кіно
- Микола Сліченко, актор театру і кіно, керівник театру «Ромен»
- Микола Ерденко, співак, музичний керівник театру «Ромен», творець ансамблю «Джанг»
- Олександр Колпаков, гітарист-віртуоз
- Юрій Іваненко, президент Конгресу ромів України, директор Херсонської облфілармонії, видавець дитячих книг циганською мовою
- Сергій Ерденко, скрипаль, один із засновників групи «Лойко»
- Вадим Колпаков, гітарист-віртуоз
- Розалія, Радда і Леонсіо Ерденко, співачки
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Баранніков, О.П. Українські цигани / Етнографічна комісія Всеукраїнської Академії наук; Ред. серії Андрей Митрофанович Лобода. Київ: Видавництво Всеукраїнської АН, 1931. – 60 с.
- До проблеми вивчення циганського етносу (історіографічний огляд) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. Т.4. Київ:Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 1999.
- Традиційне житло циган України // Пам'ять століть. 2000. № 3. С.93-102.
- Історіографія циганського етносу в Україні: проблеми і перспективи // Вісник Київського інституту «Слов'янський університет». Вип. 7, історія. К., 2000.
- Цигани в Україні: формування етносу і сучасний стан // «Український історичний журнал». 2001. № 1.
- До питання історії українських циган (серви і влахи) // Література і культура Лівобережної України. 2001. С. 46–49.
- Родильна обрядовість циган України // Буковинський історико–етнографічний вісник. Вип. 3. Чернівці: «Золоті литаври», 2001. С. 30-32.
- Дещо про життя циган в Галичині / Рукопис М. Зубрицького; Фонд рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тетяна Сторожко, Наталія Зіневич. Цигани Охтирщини (за матеріалами усних джерел та родинних фотоархівів)
- ↑ Зіневич Н. О. «Циганський етнос в Україні (історіографія та джерела)». HAH України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. К., 2005.
- ↑ Релігійні вірування циган «Релігійно-інформаційна служба України»
- ↑ Данілкин О. Релігійний чинник в житті циган // Етнос і релігія. — К., 1998.
- ↑ Беліков О. Релігійні вірування українських циган // Історія релігії України. — Львів, 1996.
Посилання[ред. | ред. код]
- Циганські етногрупи на пострадянському просторі
- Циганські мотиви у творчості Тараса Шевченка
- Що ми знаємо про циган?
- Весілля сервів. Фото
|
Це незавершена стаття про Україну. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
