Очікує на перевірку

Світославський Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Світославський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Іванович Світославський
рос. Сергей Иванович Светославский
При народженнірос. Сергѣй Іоанновичъ Свѣтославскій[1]
Народження1 (13) грудня 1857[1]
Київ, Російська імперія[1]
Смерть19 вересня 1931(1931-09-19)[2][3] (73 роки)
 Київ, Українська СРР, СРСР[2]
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
КраїнаРосійська імперія, СРСР
Жанрпейзаж
НавчанняМосковське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльністьхудожник
Відомі учніДенисов Володимир Олексійович
Роботи в колекціїФінська національна галерея і Національний художній музей України
CMNS: Світославський Сергій Іванович у Вікісховищі

Сергій Іванович Світославський (1 (13) грудня 1857, Київ — 19 вересня 1931(1931-09-19), Київ) — український маляр-пейзажист і карикатурист.

Біографія

[ред. | ред. код]
Надгробок С. І. Світославського на Лук'янівському цвинтарі у Києві

Народився 1 (13) грудня 1857(18571213) року[4][5] в Києв, в сім'ї чиновника. У 1862 році родина переїхала жити до Москви. У 1875 році вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, але через запізнення на навчання, був відрахований у 1883 році. У 1891-1900 рр. був членом Товариства пересувних виставок, але після того, як публічно посварився з їх організаторами, участі в них більше не брав. Пізніше, повернувся до Києва.

У 1905 році організував Київську художню студію, де свою освіту продовжили понад сорок колишніх студентів Київського художнього училища, відраховані за свою участь в студентських заворушеннях. Був одним з фундаторів Товариства київських художників.

За спогадами Казимира Малевича, у радянські часи Сергій Світославський бідував і, щоб вижити, торгував хріном на Хрещатику та Вознесенському узвозі[6]. На початку 1920-х рр. у нього загострилася хвороба очей. Він не міг більше писати.

Помер 19 вересня 1931 року. Похований в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 14, ряд 7, місце 53). Надгробок на могилі скульптора Костянтина Скритуцького.

Творчість

[ред. | ред. код]

Першим значним твором була картина «Дніпровські пороги» (1885), яка засвідчила неабиякий талант художника-лірика.

Світославський — майстер поетичного пейзажу з тонким кольоритом. Батьківщиною Сергія Світославського була Україна. Саме тут він створив найкращі твори, які визначили самобутність його мистецтва. Національна своєрідність робіт художника проявляється у виборі тематики: величні дніпровські пороги — місця колишньої запорізької слави, трудяги-воли — вірні помічники селянина, що дрімають на ріллі, розморені весняним сонцем, поруч — широка річкова далечінь, зелені луки, вітряки в степу; могутні стіни Кам'янець-Подільської фортеці; широчінь Дніпра, який став для художника і улюбленим об'єктом уваги, і образом, що сприймається, мабуть, більше, ніж просто річка, — він співвідноситься у Світославського з поняттям України.[7]

Ігор Шаров зазначає, що Сергій Світославський писав свій Київ, якого не торкнулась урбанізація — глухі вулички з приземкуватими будиночками, порослі деревами схили біля Кирилівської церкви, метушню місцевих ярмарків, таємничі зарості закинутого парку «Облиш смуток». «У парку я зустрів лише старого художника. Він сидів під великим полотняним парасолем і писав етюди. Художник ще здалеку так сердито поглядав на мене, що я жодного разу не наважився до нього підійти», — згадує у своїй книжці «Далекі роки» К.Паустовський. І хоча він не називає імені художника, можна зрозуміти, про кого йдеться: таким зафіксував Світославського в ті «далекі роки» об'єктив фотоапарата. Його зовнішність, яка нагадує сучасникам Дарвіна або Толстого, привертала до себе увагу.

Головні твори в жанрі поетичного пейзажу:

  • «Дніпровські пороги» (1887);
  • «Вулиця повітового міста» (1895);
  • «Миргород» (1902);
  • «Весна на хуторі», «Воли на ниві» (1891);
  • «Вечір у степу», «Зима» (1905);
  • «На річці» (1909).
«Розлив Дніпра на Оболоні», 1890-ті роки

З подорожей по Середній Азії наприкінці 1890-х — у 1900 дали художникові нові матеріали для творчості: створив низку пейзажних полотен, присвячених природі й людям цього краю («Степ: Середня Азія», «Ранковий намаз» «Отара в горах», «Кораблі пустелі» та інші).

За картину «Дворик» нагороджений бронзовою медаллю Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року.

Працював і в галузі сатиричної графіки. Його карикатури публікував київський сатирично-гумористичний журнал «Шершень» (1906).

На замовлення відомого київського купця Могилевцева він виконав десять металевих панно для оздоблення його особняка на Липках - нині Мистецький центр "Шоколадний будиночок", тут сьогодні містится філія Київської національної картинної галереї і Дитяча картинна галерея.

Багато його творів зберігаються у Київському музеї українського мистецтва та Третьяковській галереї.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У травні 2023 року колишня вулиця Чкалова у Дарницькому районі Києва отримала нову назву на честь Сергія Світославського[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в метрична книга
  2. ↑ а б Светославский Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1976. — Т. 23 : Сафлор — Соан. — С. 69–70.
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ Згідно з метричним записом про народження.
  5. ↑ Більшість словників та енциклопедій зазначають помилкову дату народження – 24 вересня (6 жовтня) 1857 року
  6. ↑ «Спасла мене Казанська Божа матір, що вона не допустила переїхати у Київ і щоб я, як Светославський, торгував хріном на вулиці Воровського та Вознесенському спуску»
    цит. по стор. 210 (pdf page 212) статті: Горбачёв Д. Е. Киевский треугольник Малевича (Пимоненко — Бойчук — Богомазов). — С. 203—212 // Поэзия и живопись. Сборник трудов памяти Н. И. Харджиева. Составление и общая редакция М. Б. Мейлаха и Д. В. Сарабьянова[ru]. — М.: Языки русской культуры, 2000. — 848 с.: ил. — (Язык. Семиотика. Культура). — ISBN 5-7859-0074-2
  7. ↑ СВІТ СЕРГІЯ СВІТОСЛАВСЬКОГО. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 18 червня 2016.
  8. ↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків (англ.). Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Світославський_Сергій_Іванович&oldid=43523674