Сивушенко Олег Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Федорович Сивушенко
UA-OF6-BG-GSB-H(2015).png Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 26 червня 1954(1954-06-26) (66 років)
Очаків, Миколаївська область, УРСР, СРСР
Alma Mater Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Військова служба
Роки служби 1975—2007
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Нагороди та відзнаки
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Олег Федорович Сивушенко (26 червня 1954, Очаків) — український воєначальник, генерал-майор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище імені С. М. Кірова у 1975 році. Проходив військову службу у Білоруському військовому окрузі на посадах командира мотострілецького взводу, командира мотострілецької роти, заступника командира, а згодом — командира окремого механізованого батальйону.

Після закінчення Військової академії імені М. В. Фрунзе у 1989 році служив у військах Туркестанського військового округу на посадах начальника штабу — заступника командира мотострілецького полку, старшого офіцера оперативного відділення 36-го армійського корпусу. З 1991 року — начальник відділення служби військ 36-го армійського корпусу.

З 1993 року — у лавах Збройних Сил України. Проходив службу у військах Одеського військового округу на посаді начальника відділення — заступника начальника штабу 6-го армійського корпусу.

У 1997 році закінчив Академію Збройних Сил України і призначений на посаду заступника начальника відділу напрямів Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил України (ГШ ЗСУ).

З 1999 року — начальник оперативного управління — заступник начальника штабу Південного оперативного командування.

З 2000 року — начальник управління напрямів Головного оперативного управління ГШ ЗСУ, з 2001 року — перший заступник начальника Головного оперативного управління ГШ ЗСУ.

У 2001 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України.

З лютого 2003 по листопад 2005 року та у грудні 2007 року — заступник начальника ГШ ЗСУ. З 2005 по 2007 роки був відряджений, із залишенням на військовій службі, до апарату Ради Національної безпеки і оборони України.

У грудні 2007 року звільнений в запас. Продовжив роботу в Апараті Ради національної безпеки і оборони України на різних посадах.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України «Доблесть і честь», «Знак пошани», та іншими нагородами СРСР і України.

Посилання[ред. | ред. код]