Синдром Котара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Синдром Котара (англ. Jules Cotard's syndrome; Cotard delusion; ще фр. délire des négations) — психопатологічний розлад, який ще називають нігілістичним маренням або синдромом «ходячого мерця»[1]. Людина з синдромом Котара помилково переконана у тому, що є мертвою і більше не існує, стверджує, що у неї відсутні внутрішні органи, які не працюють або гниють. Клінічні прояви характеризуються розладами мислення і мареннями.  Синдром проявляється найчастіше при шизофренічних або афективних психозах, а також нерідко наявний при скроневих пошкодженнях субдомінантної півкулі головного мозку і при нападах мігрені. Часто синдром Котара є наслідком органічних захворювань головного мозку.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Синдром Котара одержав назву на честь французького нейролога Жуля Котара (фр. Jules Cotard)[2], який вперше діагностував цей патологічний прояв. У 1880 році він описав випадок, який трапився з 43-річною пацієнткою «Мадемаузель Х», яка стверджувала, що не має мозку і є мертвою.[3] Її стан Котар охарактеризував як «фр. délire des négations» (безглузда віра у власне неіснування).[4][5]

Патогенез[ред. | ред. код]

Неврологічно синдром Котара розглядають як і Синдром Капгра. В обох випадках припускають, що відбувається розрив зв'язку між ділянками головного мозку, що виконують функцію розпізнавання облич і ділянок, що пов*язуюють емоції з цим розпізнаванням (Мигдалеподібне тіло і Лімбічна система). Відсутність цих зв'язків призводить до того, що хворий не упізнає людей в обличчя. Звідси випливає, що відсутня та реакція, яка є наявною, коли людина бачить знайомих. Родичів вони ідентифікують як шахраїв і негідників. А бачачи своє власне відображення у дзеркалі, хворі не знаходять нічого спільного між своїм обличчям і сприйняттям самого себе. Звідси випливає, що вони мають відчуття того, що не існують. Синдром Котара зустрічається переважно при таких психозах, як шизофренія або при біполярних афективних розладах. Він може бути пов'язаний з неврологічними або психічними розладами і, частково, з клінічною депресією і дереалізацією.[6]

Синдром Котара виникає також внаслідок побічної дії препарату ацикловіру. Симптоми з'являються у результаті підвищення вмісту 9 — карбоксиметоксиметилгуаніну (CMMG), продукту обміну ацикловіру. Як правило, це трапляється у людей, які страждають на ниркову недостатність. У деяких випадках зниження дози ацикловіру і виведення продуктів його обміну з організму людини за допомогою діалізу, повністю знімало симптоми синдрому Котара у пацієнтів.[7]

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Янг описав актуальний випадок синдрому Котара, у якому був представлений пацієнт, який внаслідок аварії на мотоциклі, отримав ушкодження головного мозку.[8] Його симптоми були пов'язані з почуттям нереальності і відчуттям того, що він мертвий. Коли пацієнта у січні 1990 року виписали з лікарні в Единбурзі, мати взяла його з собою до Південної Африки. Він був переконаний у тому, що опинився у пеклі (що підтверджувала сильна спека) і помер від сепсису або від жовтої гарячки. Пацієнт думав, що до нього прийшов дух матері, щоб показати йому справжнє пекло.

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування повинно слідувати після ретельного діагностичного аналізу. На даний момент є звіти про успішні фармакологічні методи лікування синдрому Котара. Також описують використання моно- і комбінованої терапії. Антидепресанти і антипсихотичні препарати виявились теж корисними і ефективними. Є багато інформації і про зв'язок електросудомної і медикаментозної терапії.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Berrios G.E. and Luque R. (1995) Cotard's delusion or syndrome?. Comprehensive Psychiatry 36: 218—223
  2. Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Cotard's Syndrome. [1]
  3. J. Cotard: Du délire hypochondriaque dans une forme grave de la méleancolie anxieuse. Annales medico-psychologiques, Paris, 1880, 4: 168-174.
  4. J. Cotard Du délire des negations. Archives de neurologie, Paris, 1882, 4: 152-282.
  5. Helen Thomson: Back from the dead: Reversing walking corpse syndrome. New Scientist, 16. Oktober 2013
  6. Anders Helldén, Ingegerd Odar-Cederlöf, Kajsa Larsson, Ingela Fehrman-Ekholm, Thomas Lindén: Death delusion. In: BMJ. 335, Nr. 7633, 2007, S. 1305—1305, doi:10.1136/bmj.39408.393137.BE, PMID 18156240.
  7. Anders Helldén, Ingegerd Odar-Cederlöf, Kajsa Larsson, Ingela Fehrman-Ekholm, Thomas Lindén: Death delusion. In: BMJ. 335, Nr. 7633, 2007, S. 1305—1305, doi:10.1136/bmj.39408.393137.BE, PMID 18156240.
  8. Young, A.W. & Leafhead, K.M.: Betwixt Life and Death: Case Studies of the Cotard Delusion. Psychology Press, Hove 1996.
  9. Debruyne H., Portzky M., Van den Eynde F., Audenaert K.: Cotard's syndrome: a review.. (review article) In: Current psychiatric reports. 11, Nr. 3, June 2010, S. 197—202. PMID 19470281.