Сирохман Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сирохман Михайло Васильович
Народився 16 лютого 1954(1954-02-16) (66 років)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Діяльність філолог

Михайло Васильович Сирохман (нар. 16 лютого 1954, Ужгород) — український художник, мистецтвознавець, філолог, дослідник дерев'яних церков Закарпаття.

Біографія[ред. | ред. код]

Сирохман Михайло Васильович народився 16 лютого 1954 року у місті Ужгород.

Випускник Ужгородської ЗОШ № 1 та образотворчої студії під керівництвом Золтана Баконія (1971). Закінчив англійське відділення факультету романо-германської філології Ужгородського державного університету (1977). З 1989 року — викладач в Ужгородському коледжі мистецтв, з 2009 року — також у Закарпатському художньому інституті.

Михайло Сирохман досліджує дерев'яну церковну архітектуру Закарпаття[1][2]. На основі двадцятирічних польових досліджень і архівних розвідок опублікував монументальну монографію «Церкви України. Закарпаття» (Львів, 2000), книгу «Втрачені церкви Закарпаття» (1999), путівник «55 дерев'яних храмів Закарпаття» (2008), серію буклетів про церкви Хустщини, численні статті у періодиці.

2001 року організував громадську акцію «Врятуймо гукливську церкву», в результаті якої дахи цієї пам'ятки, а згодом і церков у селах Розтока, Кужбиї, Ясіня, Уклин, були перекриті новим гонтом.

Дослідник історії та сучасності закарпатського образотворчого мистецтва Закарпаття, автор численних текстів до альбомів і каталогів закарпатських художників, зокрема, митця-новатора Адальберта Ерделі. Головний редактор часопису «Арт-факт» — річника мистецьких подій Закарпаття. Лауреат обласної премії в галузі образотворчого мистецтва (мистецтвознавство) 2000, 2009, 2012 і 2014 років. Художник-графік, працює в авторській змішаній техніці (акварель, гуаш, туш). Зокрема, велика серія робіт присвячена дерев'яним церквам Закарпаття[3].

Співзасновник громадської організації «Pro urbe», що бореться за збереження історичного архітектурного обличчя Ужгорода.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Церкви України. Закарпаття — Churches of Ukraine Zakarpattia. — Львів : Мс, 2000. — 879 с.
  • Втрачені церкви Закарпаття. Ужгород, 1999.
  • Реформатські церкви Закарпаття: фотоматеріал. — Ужгород, 2001. — 879 с.
  • Греко-католицькі церкви Закарпаття. Ужгород, 2002
  • Дерев’яні церкви Закарпаття: міні-альбом. — Ужгород : Закарпаття, 2002. — 16 с.
  • Серія буклетів «Дерев'яні церкви Закарпаття». Ужгород, 2005.
  • 55 дерев'яних храмів Закарпаття: путівник / відп. ред. О. Мовчан. — Київ : Грані-Т, 2008. — 88 с.
  • Мелодія воздвинутого храму: нове церковне будівництво Мукачівської греко-католицької єпархії (1990-2010) // Благовісник. — 2011. — № 1 (січень). — С. 11-13.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шедеври на рівному місці. Дослiдник того, що не згниває: Михайло Сирохман — про дерев’янi церкви Закарпаття. Україна молода. №204 за 04.11.2003. Процитовано 5 травня 2015. 
  2. Літераті Т. (№ 16 (482), 14 квітня 2008 р.). Михайло Сирохман: "Свою основну роботу я, здається, вже зробив: нині Закарпаття чи не в першу чергу асоціюється із дерев’яними храмами". Газета "Ужгород". Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 5 травня 2015. 
  3. Гайдук О. Михайло Сирохман. Дерев'яна споруда поза часом // Українська культура, 2014, №2-3, сс. 16-19.