Скоморовський Рафаїл Соломонович
| Скоморовський Рафаїл Соломонович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Рафаил Соломонович Скоморовский | ||||
| Народився |
24 грудня 1899 Житомир, Російська імперія | |||
| Помер |
21 вересня 1962 (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Діяльність | поет, журналіст і перекладач | |||
| Членство | СП СРСР | |||
|
| ||||
Рафаїл Соломонович Скоморовський 12 [24] грудня 1899, Житомир[1] — 21 вересня 1962, Київ) — радянський прозаїк, поет, журналіст і перекладач . Член Спілки письменників СРСР (з 1934 року).
Біографія[ред. | ред. код]
Рафаїл Соломонович Скоморовський народився в сім'ї Соломона Ароновича Скоморовського (1858, Житомир — 1934, Київ) — доктора медицини і філософії, літератора, казенного рабина м Житомира[2] — і вчительки.
Навчався в Київському комерційному училищі 1-го товариства викладачів, яке закінчив у 1918 році. Після закінчення комерційного училища протягом двох років вивчав філологію в Інституті народної освіти в Києві, а потім у роки громадянської війни служив в Червоній армії . Демобілізувавшись, провчився ще два роки в Київському медичному інституті .
У літературі Рафаїл Скоморовський дебютував в 1918 році, коли в київському журналі «Литературные записки» було надруковано його вірш «Море». Професійно літературною та журналістською діяльністю почав займатися з 1922 року. Працював завідувачем відділами літератури, інформації, культури і мистецтва, робочого життя в ряді газет і журналів («Пролетарская правда», «Киевский пролетарий», «Вечерний Киев», «Всеукраинский пролетарий», «Ударник», «Соціалістичний Київ», «Советская литература» та ін.).
У 1930 році у видавництві «Земля и Фабрика» (Москва — Ленінград) вийшла перша книга Раф. Скоморовського (так значилося на всіх прижиттєвих виданнях його творів) — роман «Інтелігенти». Потім в Києві опубліковані збірники «Людина росте», «Оповідання».
У липні 1941 року постановою президії СРПУ спільно з групою письменників України був евакуйований в місто Уфу, де працював в журналі «Українська література». У роки війни уфимські кияни (в столицю Башкирії евакуювали і творчі спілки України, і Українську академію наук, і київські театри) склали братство, об'єднане прагненням допомагати фронту. Вчені працювали на оборонну промисловість, серед яких був і Євген Патон. Артисти, як і літератори, виступали в госпіталях. У серії малоформатних книжечок «Фронт и тыл» — «Библиотека Союза советских писателей Украины» (як значилося на обкладинці кожної) виходили збірки віршів, оповідань, публіцистичних статей і фронтовиків, і тих, хто працював в Уфі. Надруковані в серії і «Запорожці» Р. Скоморовського, і його переклади віршів і прози українських і єврейських літераторів.
У 1943 році був направлений в Київ, де друкувався в газетах «Літературна газета», «Радянська Україна», «Правда Украины», «Радянське мистецтво», «Ленинское знамя», «Київська правда» та ін. Брав участь в зборі матеріалів для «Чорної книги», в січні 1945 року в газеті «Радянська Україна» опублікував нарис про трагедію в Бабиному Яру під назвою «Кривавий Яр» — один з перших нарисів на цю тему[3] .
У повоєнні роки писав оповідання, нариси, роман «Суворі роки», перекладав твори українських письменників.
Помер 21 вересня 1962 року в Києві і похований на Байковому кладовищі .
Сім'я[ред. | ред. код]
- Дружина — Ніна Нухимівна, уроджена Вінер (1903—1972)[4]
Публікації[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- «Інтелігенти», роман, 1930;
- «Ферма в лісі», нариси, 1931;
- «Людина росте», оповідання та нариси, 1935;
- «Сосни шумлять» (співавтор — Семен Гордєєв), нариси, 1939, 2 видання (1-е видання — російською мовою, 2-е — переклад на українську мову);
- «Сім'я патріотів Артемових» (у співавторстві з С. Бланком), розповіді, 1940(укр.)
- «Оповідання», 1940;
- «Запорожці», розповіді, 1942;
- «Суворі роки», роман, 1958 (перша публікація в журналі «Советская Украина», 1956, № 5-7 з ілюстраціями Зіновія Толкачова);
- «Повернення», розповіді, 1972.
Переклади[ред. | ред. код]
Перекладав з української мови твори:
З їдишу :
Література[ред. | ред. код]
- Л. Хінкулов. «Словник української літератури». Том ІІ, частина перша. «Письменники Радянської України». Видавництво Академії Наук Української РСР, Київ — 1948. — стр. 293.
- «Писатели Советской Украины». Справочник. Издательство «Радянський письменник». Киев. 1960. — стр. 438.
- «Письменники Радянської України. Бібліографічний довідник». Издательство «Радянський письменник». Киев. 1970. — стр. 395.
- Н. Ушаков. «Проза лирика». Предисловие к книге Р. Скоморовского «Возвращение». Издательство «Дніпро». Киев. 1972. — стр. 3-5.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Николай Иванович Мацуев. Русские советские писатели: материалы для биографического словаря, 1917—1967. — Сов. писатель, 1981. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ СКОМОРОВСКИЙ Рафаил Соломонович. Российская Еврейская Энциклопедия. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ Круг друзей и знакомых Виктора Некрасова — Киев. Рафаил Скоморовский. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Валерий Золотаревский. Щемящая радость воспоминаний. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рафаїл Соломонович Скоморовському. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Київський календар. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
