Скрипніково
| село Скрипніково | |
|---|---|
| Скрипниково | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Калачіївський |
| Поселення | Скрипнянське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20215860001 |
| Код ЗКТМО: | 20615460101 |
| Основні дані | |
| Населення | 449 |
| Поштові індекси | 397608 |
| Телефонний код | +7 47363 |
| Географічні координати: | 50°15′32″ пн. ш. 41°23′11″ сх. д. / 50.25888888891677198° пн. ш. 41.38638888891677681° сх. д.Координати: 50°15′32″ пн. ш. 41°23′11″ сх. д. / 50.25888888891677198° пн. ш. 41.38638888891677681° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Кріуша |
| Мапа | |
  Скрипніково | |
|
| |
Скрипніково (рос. Скрипниково) — село Калачіївського району Воронізької області. Утворює окреме Скрипнянське сільське поселення.
Населення становить 449 осіб за переписом 2010 року (587 осіб 2005 року).
Село розташоване у південно-східній частині району неподалік адміністративного кордону з Волгоградської областю.
За даними 1859 року на казенному хуторі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 1147 осіб (586 чоловічої статі та 561 — жіночої), налічувалось 130 дворових господарств[1].
Станом на 1886 рік у колишній державній слободі Старо-Кріушанської волості мешкало 1529 осіб, налічувалось 141 дворове господарство, існували православна церква й школа[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2142 осіб (1064 чоловічої статі та 1078 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року у слободі Ново-Кріушанської волості мешкало 2016 осіб (1059 чоловічої статі та 1057 — жіночої) змішаного українсько-російського населення, налічувалось 274 дворових господарства, існував православний молитовний будинок[4].
- (рос.) Скрипніково
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 947)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-36. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5530)
.png){kind=small} Населені пункти Калачіївського району | |
|---|---|
| Міста | |
| Селища | |
| Села | Заброди • Іллінка • Корінне • Лесково • Маніно • Нова Кріуша • Медвеже • Новомеловатка • Скрипніково • Совєтське • Переволочне • Пирогово • Подгорне • Пришиб • Розсипне • Семеновка • Серяково • Четверіково • Ширяєво • Хрещате • Юнаково • Ясеновка |
| Хутори | Благовєщенський • Блощицин • Гаранькін • Гринів • Грушове • Долбньовка • Журавлево • Залісний • Крутой • Морозов • Морозовка • Ніколенков • Попасне • Поплавський • Репяховка • Рибкін • Розсоховате • Сереженков • Хвощевате • Хлєбороб • Яровате |
.png)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
