Ширяєво (Калачіївський район)
| село Ширяєво | |
|---|---|
| рос. Ширяево | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Калачіївський |
| Поселення | Ширяєвське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20215872001 |
| Код ЗКТМО: | 20615472101 |
| Основні дані | |
| Населення | 2404 |
| Площа | 132,18 км² |
| Поштові індекси | 397645 |
| Телефонний код | +7 47363 |
| Географічні координати: | 50°19′39″ пн. ш. 40°57′01″ сх. д. / 50.327700000028° пн. ш. 40.950327777805775042° сх. д.Координати: 50°19′39″ пн. ш. 40°57′01″ сх. д. / 50.327700000028° пн. ш. 40.950327777805775042° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Подгорна |
| Мапа | |
  Ширяєво | |
|
| |
Ширяєво (рос. Ширяево) — село Калачіївського району Воронізької області. Утворює окреме Ширяєвське сільське поселення.
Населення становить 2404 особи за переписом 2010 року (1127 чоловічої статі та 1277 — жіночої).
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року у казенній слободі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 5135 осіб (2513 чоловічої статі та 2622 — жіночої), налічувалось 712 дворових господарств, існувала православна церква, молитовний будинок, щорічний ярмарок[1].
Станом на 1886 рік у колишній державній слободі, центрі Ширяєвської волості мешкало 6610 осіб, налічувалось 1042 дворових господарства, існували 2 православні церкви, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7226 осіб (3600 чоловічої статі та 3626 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року у слободі мешкало 7572 особи (3863 чоловічої статі та 3709 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 1274 дворових господарств, існували 2 православні церкви, земська школа й 2 церковно-парафіяльні школа, 2 мануфактурних, дріб'язкова й 3 винних лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Ширяєво
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 959)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-37. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5545)
| ||||||||||||||
.png){kind=small}
.png)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
