Скіфський пантеон та міфічні персонажі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Скіфський пантеон та міфічні персонажі — реєстр імен скіфо-сколотських міфічних героїв та імен скіфських богів, які відомі нам з різних джерел доби античності. Деякі з богів названі грецькими іменами, без згадки власне скіфських.

"Наші відомості про релігію причорноморських скіфів дуже мізерні та ґрунтуються головним чином на відомому короткому повідомленні Геродота (IV, 59)…
Геродот інтерпретує скіфський пантеон на свій, грецький, лад; ототожнюючи скіфських богів з грецькими. Ці ототожнення можуть мати, зрозуміло, лише наближене значення, оскільки повної типологічної тотожності між грецькою та скіфської релігією не могло бути. Але для уявлення загальної „структури“ скіфського пантеону свідчення Геродота можна вважати цілком надійними.
Перш за все звертає на себе увагу кількість скіфських божеств. Якщо не рахувати Посейдона, який шанувався не всіма скіфами, а тільки частиною, то скіфських божеств виявляється сім, причому Геродот підкреслює, що скіфи шанували тільки цих сім. Чи випадкова ця цифра? Мабуть, не випадкова. Культ семи богів засвідчений у … алан. Анонімний автор Періпла Понта Евксинського (V ст. н. е.) Повідомляє, що місто Феодосія в Криму „називається аланською або таврською мовою Ардавда (грец. "Αρδάβδα"), що означає Семібожій (грец. "επτάθεος"). Всупереч висловловленним сумнівам, немає жодних підстав вбачати будь-яку неточність у свідоцтві аноніма як в передачі аланскої назви Феодосії, так й в тлумаченні цієї назви як «(місто) семи богів»."[1]

Не виключаючи в цілому концепції «семибожності» скіфського пантеону, слід зауважити, що навряд чи він відповідав тому переліку, який наведено Геродотом.[2] Принаймні, наразі відомо ще декілька теонімів,[3] які могли бути як іменами богів чи богинь з геродотового переліку, так й іменами інших представниць чи представників пантеону скіфів європейських.

«Співвідношення скіфських богів з грецькими, найімовірніше, належало власне Геродоту, й зробив він це при обробці своєї праці, розрахованої на грецьку публіку.»[4] Щодо джерел інформації, заслуговує на увагу загальний перелік скіфських богів (IV, 59),[5] — прямий аналог традиційної шлюбної загальної молитви осетин, у якій перелік духів подається у тому ж порядку, що й скіфські боги у Геродота: дух домашнього вогнища (ос. Сафа — скіф. Табіті), дух охоронець громади та родини (ос. Тихост / Тухваст — скіф. Папай), інші духи.[6]

Нижче наведено реєстр теонімів та імен міфологічних персонажів, відомих з різних античних джерел.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Абаев В. И. Культ «семи богов» у скифов. Древний мир. Академику В. В. Струве. М., 1962.
  2. Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993., укр. Мельпомена, 59 грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 59
  3. дивись: Дітагойя, Маспала, Тарга
  4. (рос.) Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев. Наукова думка, 1983.
  5. укр. Геродот, Мельпомена, 59; грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 59
  6. «У весільних молитвах Тихост йде у парі з духом родинного вогнища, завжди слідом за ним, й тільки після звернення до цієї пари йде звернення до інших духів.»(рос.) Ж. Дюмезиль. Скифы и нарты. Наука, 1990.
  7. (рос.) Щеглов А. Н. Большой Кастель и святилище II в. до н.э. в урочище Джангуль. Проблемы античной культуры (тез. докл.). Симферополь, 1988.


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.