Гестія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гестія (Εστία)
Hestia.png
'Гестія Джустініані, Вінченцо Джустініані
Богиня вогню, покровителька домашнього вогнища
Міфологія: Давньогрецька
В інших культурах: Веста
Місцевість: Стародавня Греція
Заняття: Берегиня сімейного добробуту
Батько: Кронос
Мати: Рея
Брати/сестри: Зевс, Посейдон, Аїд, Деметра, Гера
Зображення у Вікісховищі?

Гестія (грец. Εστία) — дочка титанів Кроноса й Реї, сестра Зевса, Посейдона, Аїда, Деметри та Гери, богиня вогню, покровителька домашнього вогнища, що ніколи не залишала Олімпу. Єдина з олімпійських богів і богинь, котра ніколи не воювала і не встрявала у сварки.

Серед олімпійських божеств вона була найменш відомою. Давньогрецькі художники на початках не зображували її в людській подобі, проте вона асоціювалася з полум'ям в центрі кожного будинку і храму. Символом Гестії було коло, і тому вогнища, так само як і присвячені Гестії храми, мали круглу форму. Її відоме зображення знаходилося в афінському Прітанеї[1], статуя стояла край дороги в Фессалії[2]. Цій богині приписувалося заснування міста Кносс[3].

Гестія в міфах[ред.ред. код]

Гестія була першою дитиною Реї і Кроноса. Вона була старшою сестрою олімпійських богів першого покоління і, відповідно, незаміжньою тіткою богів другого покоління.

Підступна Афродіта одного разу змусила Посейдона (бога моря) і Аполлона (бога сонця), закохатися в Гестію, щоб викликати між ними ворожнечу. Посейдон і Аполлон домагалися її руки, але вона поклялася головою Зевса, аби уникнути їхніх залицянь, що навічно лишиться незайманою. Зевс за її рішучість нагородив Гестію тим, що люди приноситимуть їй першу жерву поперед жертв іншим богам в усіх публічних церемоніях. Відтоді Гестія, дотримуючись клятви, ніколи не відповідала на залицяння інших богів і лишалася незайманою[4].

Якось хтивий бог Пріап хотів на святі обезчестити Гестію. Скориставшись тим, що всі присутні боги поснули після святкування, він задумав зґвалтувати богиню. Проте в цю мить закричав віслюк, Гестія прокинулася, покликала на допомогу богів і нажаханий Пріап мусив тікати[5].

Культ Гестії[ред.ред. код]

Вцілілі досі відомості про Гестію знаходяться в XXIV і XXIX гімнах Гомера і LXXXIV орфічному гімні. Вона описана як «та поважна діва, Гестія», одна з трьох, кого Афродіта не здатна підпорядкувати, переконати або звабити. Два гімни Гомера, присвячені Гестії, — це звернення до неї з проханням увійти в будинок або храм.

Гестію шанували в кожному домі і в кожній святині. Під її захистом були діти, сироти й молода сім'я. Досить було прибульцеві, гостеві чи втікачеві, коли він не мав певності, що його гостинно зустрінуть, доторкнутися до краю вогнища, і з цієї миті вважалося, що він перебуває під захистом богів.

У кожному місті палало священне вогнище Гестії. Коли хтось виїздив із дому, то просив Гестію допомогти йому щасливо повернутися до рідного порога; коли повертався, вітав її подячною молитвою. Люди, які засновували нові колонії, брали з собою полум'я з вогнища Гестії як символ єдності з рідним містом. У Римі Гестію ототожнювалася з Вестою. До нашого часу зберігся вислів «родинне (домашнє) вогнище», пов'язаний з цією богинею.

Їй приносилася жертва перед початком будь-якого священнодійства, не залежно від того чи мало воно приватний або громадський характер, завдяки чому утворилася і приказка «починати з Гестії», що служила синонімом успішного і правильного підходу до справи.

Жрицями Вести, весталками, ставали дівчата з десяти років. Вони користувалися величезною пошаною: перед ними розступався натовп; якщо засуджений до смерті зустрів весталку, то його не мали право карати і т. д. Протягом тридцяти років весталки мали берегти свою цноту, не могли виходити заміж і народжувати дітей, якщо це правило порушувалося, то винуватицю закопували в землю живцем.

Трактування міфів про Гестію[ред.ред. код]

Образ Гестії вірогідно виник з архаїчного образу Білої богині, який існував по всьому Середземномор'ю. Біла зола, що покривала вугілля і не давала йому згаснути, при цьому зігріваючи оселю, стала символом Білої богині, а потім — чистої, незаплямованої злими чи низькими вчинками Гестії.

Вважається, що оповідь про сватання до Гестії Посейдона і Аполлона виникло зі спільного поклоніння цим трьом божествам в Дельфах. Спроба обезчестити її Пріапом — це притча-попередження гостям проти поганого поводження з жінками, котрі зберігають затишок в оселі. Навіть віслюк як символ хтивості попередив про безрозсудство Пріапа.

Див. також[ред.ред. код]

  • 46 Гестія — астероїд, названий на честь богині.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Павсаній. Опис Елалди I 18, 3
  2. Вакхілід. Епінікії XIVb 4
  3. Лактанцій. Божественні настанови I 11, 46
  4. Гомерівський гімн до Афродіти 21-30.
  5. Овідій. Фасти VI. 319 і далі

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.