Собор святого Климента (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Собор Святого Климента
Kostel odessa.jpg
Собор Святого Климента на листівці
46°27′31″ пн. ш. 30°42′24″ сх. д. / 46.4586833° пн. ш. 30.7069389° сх. д. / 46.4586833; 30.7069389Координати: 46°27′31″ пн. ш. 30°42′24″ сх. д. / 46.4586833° пн. ш. 30.7069389° сх. д. / 46.4586833; 30.7069389
Тип споруди собор
Розташування Україна УкраїнаОдеса
Архітектор В. О. Домбровський, Л. Л. Влодек
Початок будівництва 10 березня 1903
Кінець будівництва 1906
Зруйновано 1936
Стиль неороманський
Належність Римо-Католицька Церква
Єпархія Одесько-Сімферопольська дієцезія
Адреса вул. Балківська, 209
Епонім Климент I
Собор святого Климента (Одеса). Карта розташування: Україна
Собор святого Климента (Одеса)
Собор святого Климента (Одеса) (Україна)
CMNS: Собор святого Климента у Вікісховищі

Собор Святого Климента — римо-католицький храм в Одесі.

Історія[ред. | ред. код]

Спорудження старого костелу[ред. | ред. код]

Фото костелу у фотоальбомі «Види Одеси», початок XX століття

За перші 100 років існування міста в Одесі оселилася велика польська спільнота, що компактно проживала в районі перехрестя вулиць Балківської та Заньковецької, який складався з невеликих дерев'яних будинків. Наприкінці ХІХ століття було вирішено побудувати для колоністів католицький собор тому що у Одесі до того існував тільки костел на Катерининській вулиці. 10 жовтня 1892 року у міську управу поступило прохання каноніка Р. Рейхерта на виділення ділянки для будівництва костелу, будинку причту, училища і притулку. 16 листопада міський голова Григорій Маразлі дав на це згоду, передав католицької громаді ділянку 1659 кв. саж., але будівництво костелу почалося значно пізніше тому що не були зібрані необхідні кошти на складання проєкту та будівництво. Ділянка, яка була надана костелу була розташована у Польській колонії біля перехрестя Балківської та Заньковецької вулиць. Польська колонія являла собою селище, що складалося з невеликих приватних будинків. Це поселення, було повністю знищено у 1930-х роках, а на її місці лише у 1950-х роках було побудовано багатоквартирні житлові будинки.

Костел Св. Климента 17 травня 2013 (до зруйнування собору — будинок причту)

Проєктування костелу було доручено В. О. Домбровському, поляку за походженням. У 1899 році проєкт костелу на Молдаванці був перероблений у бік збільшення декоративності за допомогою архітектора Льва Влодека, який теж був поляком. У ті часи архітектор Домбровський утілив у життя лише декілька проєктів у різних містах України, займаючись більше підрядними роботами, однак це був вже другий проєкт сакральної споруди. Перший костел Домбровського був побудований у 1896 році у Миколаєві у 18941896 роках, вигляд костелу лише незначно відрізняється від одеського проєкту 1895 року.

Архітектор Влодек на той час мав величезний досвід у проєктуванні та будівництві різноманітних громадських, виробничих і житлових споруд, мав добрий досвід у будівництві у цегляному стилі, до 1899 року ним було побудовано за власними й іншими проєктами близько 70 будівель. Цілком вірогідно, що готичні риси, які отримав проєкт костелу 1899 року, надані саме ним.

У 1900 році на Костел і інші споруди було зібрано 160 тисяч рублів, а під час наступного збору ще 25 тисяч. Серед благодійників трапляється і прізвище Влодек. Ймовірно, що саме архітектор Лев Влодек зробив грошовий вклад. Окремо відзначимо Костянтина Влодковича, якій, окрім загальних пожертвувань, на власні кошти побудував одну із дзвіниць костелу.

Згідно з довідником В. А. Пилявського першим у 1902 році побудували будинок причту, який був виконаний у спільному з костелом стилі. Однак, якщо на однієї з фотографій у лівий частині видно фрагмент саме будинку причту, то у нинішні роки вигляд будинку змінився. Для дослідження цього питання допомогли би фотографії радянських років, які прояснили би його тодішній стан.

Тільки 10 березня 1903 року відбулося урочисте закладення костелу. Храм був закладений єпископом барон Едуардом Роппом, на закладному камені було відзначено, що костел будується під час правління папи Лева ХІІІ та імператора Російської імперії Миколи ІІ-го. Міська управа зобов'язала побудувати костел за три роки і у разі невиконання католицькою громадою умов відібрала би ділянку назад, але костел встигли побудувати начорно у 1906-му році, але роботи по оздобленню продовжувались цілих десять років.

На листівках костел підписаний, як «Новий костел», але можливо під час зйомок він був ще не освячений. Відомо, що костел освятили на честь Святого Климента, настоятелем храму був призначений Йосип Шейнер.

Зруйнування[ред. | ред. код]

Місце розташування старого костелу. Збереглися тільки старі сходи костелу

За радянських часів костел працював до тридцятих років, коли радянська влада постановила ліквідувати польську колонію: житлові будинки розібрано, поляків депортовано, а костел у 1932 зачинено; у 1936 зруйновано, хоч ця споруда вважалася дуже видатною і у свій час потрапила до архітектурної енциклопедії Г. Барановського. Проте радянську владу більше цікавила відсутність згадок про те, що в цій місцевості колись жили поляки: на місці костелу у 1950-х роках побудовано два житлових будинки. Дивом зберігся тільки невеликий будинок причту з фрагментом огорожі, яку добре видно на знімках часів Російської імперії та Притулок-інтернат для хлопчиків на протилежному боці Балківської вулиці (архітектор Л. Л. Влодек, 1903 року). Також між будинками за адресами Заньковецької вул. № 11 та № 11а збереглись сходи, які вели до костелу.

Відновлення[ред. | ред. код]

Нині же будинок причту відремонтований і знову належить католицької громаді з 6 грудня 1993 року, яка використовує будинок як костел також освячений на честь св. Климента. Будинок має гарний вигляд, але існує вірогідність, що будинок причту був перебудований і наново оздоблений, щоби більше походити на зруйнований великий костел.

Архітектура[ред. | ред. код]

Проєкт костелу в Одесі та Миколаєві

У XIX столітті мав інший вигляд, ніж споруда що була побудована, тобто цілком у романських ремінісценціях[1]. Дуже подібні риси отримав костел у місті Миколаєві, який згідно з даними інтернету будувався у 1894–1895 рр. і таким чином вірогідно проєкт Одеського костелу був складений на основі миколаївського проєкту.

Костел загальною площею 3220 кв. метрів мав дві вежі-дзвіниці висотою 64 м дещо нагадував за плануванням Кельнський готичний собор. Над нефом була розташована менша за розмірами вежа у готичному стилі. Первісне сполучення білого та яскраво червоного кольорів було дуже ефектним, про що згадували деякі сучасники будівництва храму. Костел мав два широкий неф з приділами за яким починалася апсида складної конфігурації. Загалом у храмі було сім вівтарів та шість сповідалень. Було влаштовано електричне освітлення, підлога виконана з бетоно-мозаїки. Звичайно ж у соборі був встановлений орган. Головний фасад та приділи мали східне вирішення з великими готичними розеттами та потрійними романськими вікнами над ними. Фасади костелу на рівні першого поверху виконані також з елементами німецького ренесансу. Між собором і будинком причту був розбитий парк у англійському стилі.

Нинішній головний фасад будинку причту, як і костелу обернений на Північно-Захід, апсида колишнього домового (нині головної) храму розташована у південно-східній частині будинку. Отвори потрійних вікон виконані у характерному романському стилі, білого кольору, вони створюють контраст з цегляними стінами з червоної цегли, які первісно були непофарбовані. Новий коричневий колір фасадів придає будинку більш стриманий вигляд.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Г. В. Барановський — «Архитектурная энциклопедия ХІХ века» (1895)

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]