Согомон Тейлірян
| Согомон Тейлірян | |
|---|---|
| вірм. Սողոմոն Թեհլիրեան | |
Тейлірян у 1921 році | |
| Народився | 2 квітня 1896[1][2] Çadırkayad, Османська імперія[1][2] |
| Помер | 23 травня 1960[1][2] (64 роки) Сан-Франциско, Каліфорнія, США[1][2] |
| Поховання | Ararat Massis Armenian Cemeteryd |
| Громадянство | Вірменія |
| Національність | вірменин |
| Місце проживання | Çadırkayad Ерзінджан Стамбул Тбілісі[1] Сербія Бельгія Сан-Франциско |
| Діяльність | вірменський месник |
| Знання мов | вірменська[3] |
| IMDb | ID 0388744 |
Согомон Тейлірян (Тейлерян, вірм. Սողոմոն Թեհլիրեան; 2 квітня 1897 — 23 травня 1960) — жертва геноциду вірмен, єдиний хто вижив зі своєї сім'ї; в 1921 році застрелив одного з головних організаторів масових вбивств — Талаата-пашу.


Согомон народився у селі Неркін-Багар, Ерзерумского вилаєту, на сході Османської імперії, 2 квітня 1896 або 1897 року. На початку XX століття його батько почав поїздку в Сербію, маючи намір обжитися там, щоб вивезти туди всю сім'ю. Однак, коли в 1905 р Тейлірян-старший повернувся за сім'єю в Туреччину, то був негайно заарештований і засуджений до 6-місячного ув'язнення. А поки він сидів у в'язниці, сім'ю переселили з Неркін-Багар в місто Ерзінджан.


Початкову освіту Согомон Тейлірян отримав в Ерзінджанській протестантській школі 2-го ступеня. Потім продовжив навчання в константинопольському ліцеї «Гетронаган» і у німецькому університеті. З початком Першої світової війни Соґомон перериває навчання і повертається у Ерзінджан. Вступає у вірменські добровольчі формування.
Младотурецька установка на геноцид вірмен була дана в шифрованій телеграмі Енвер-паші від 27 лютого 1915 р., конкретні ж заходи по «остаточної ліквідації» вірмен були прописані в секретній директиві Талаат-паші і Енвер-паші від 15 квітня 1915 р. Геноцид вірменського населення почався в анатолійському місті Зейтун 24 квітня 1915 р. Вся сім'я Тейліряна була знищена під час геноциду. Сам він став свідком зґвалтування двох сестер і вбивства матері і брата. Тейліряну вдалося вижити, коли турецькі солдати залишили його помирати на купі поранених і мертвих тіл (сестри після зґвалтування теж були вбиті). Тейлірян потрапив до Константинополя, звідки у 1920 році емігрував до США. Після війни Тейлірян за завданням партії «Дашнакцутюн» (Операція «Немезіс») вирушив до Берліна і 15 березня 1921 року в районі Шарлоттенбург на очах безлічі свідків застрелив колишнього Великого візира Талаата-пашу, який ховався під ім'ям Сей у Німеччині.
Після вбивства Тейліряна було заарештовано німецькою владою. Суд над Тейліряном і його виправдання стали сенсацією. Тейліряна захищали три адвоката, серед яких доктор Курт Німаєр, професор права Кельнського університету. Об'єктом розгляду суду стали не тільки дії Тейліряна, але і Талаата як організатора звірячих масових вбивств мирного населення. На суді були заслухані численні свідки, які розповіли подробиці геноциду. Вони вразили громадськість, яка з жахом дізналася подробиці різанини.
Тейлірян був визнаний, як такий, що перебував у стані неосудності в момент замаху і звільнений[4]. Цей суд справив великий вплив на польського юриста Рафаеля Лемкіна, пізніше запропонував термін «геноцид».
Після суду Тейлірян близько тридцяти років прожив в Сербії, кілька років у Валево, потім у Белграді. Одружився з вірменкою Анаіт Татікян, став батьком сина і дочки. У 50-х роках родина Тейлірянів емігрувала до Америки. Помер Согомон Тейлірян у Сан-Франциско, похований у Фресно.
Мемуари Согомон Тейліряна записав західновірменський письменник і громадський діяч Ваан Мінахорян. Вперше вони вийшли 1953 року в Каїрі у видавництві «Лусабер» під назвою «Согомон Тейлірян: спогади, вбивство Талаата».


- ↑ а б в г д е Հայկական սովետական հանրագիտարան / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2000.
- ↑ а б в г д Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 426.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Армін Вегнер. Судовий процес Талаата-паші. Стенографічний звіт про судовий процес з передмовою Арміна Т. Вегнера і додатком. Німецьке видавництво «Політика та історія». Берлін, 1921 г. — Видавництво «ФЕНІКС». Москва, 1992 р
