Соколів-Підляський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соколів-Підляський
Sokołów Podlaski

Герб Прапор
Герб Прапор
Sokołów Podlaski.JPG
Розташування міста Соколів-Підляський
Основні дані
52°24′ пн. ш. 22°14′ сх. д. / 52.400° пн. ш. 22.233° сх. д. / 52.400; 22.233Координати: 52°24′ пн. ш. 22°14′ сх. д. / 52.400° пн. ш. 22.233° сх. д. / 52.400; 22.233
Країна Польща Польща
Регіон Мазовецьке воєводство
Магдебурзьке право 1424
Площа 17,51 км²
Населення 18796 (2011)[1]
· густота 1053 (2008[2]) осіб/км²
Міста-побратими Єкабпілс
Телефонний код (48) 25
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів WSK
GeoNames 758626
Поштові індекси 08-300 i 08-301
Міська влада
Вебсайт sokolowpodl.pl
Мапа


CMNS: Соколів-Підляський у Вікісховищі

Соко́лів-Підля́ський[3] (Соколів[4][5], Соколув-Подляський, пол. Sokołów Podlaski) — місто в східній Польщі, на річці Цетиня. Адміністративний центр Соколівського повіту Мазовецького воєводства.

Історія[ред. | ред. код]

У в XVІ столітті Соколів мав Поділ на «руське» та «ляцьке» місто. У місті мешкали численні русини. У місті була Покровська церква (спочатку православна, потім греко-католицька, потім знову православна)[6][7].

1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1146 вірян[4]. Місто тоді було центром деканату, до якого належало 10 греко-католицьких парафій[4].

У першій половині вересня 1939 року німці захопили Соколів, але вже 29 вересня за пактом Ріббентропа-Молотова передали його радянській 8-ій стрілецькій дивізії 23-го стрілецького корпусу[8]. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав Соколів німцям.

Населення[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 9022 1848 6313 861
Жінки 9774 1776 5994 2004
Разом 18796 3624 12307 2865

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Гаврилюк, Юрій. Підляшшя Північне і Південне: штрихи до “портрету” українства |. Союз українців Підляшшя. Процитовано 17 квітня 2020. 
  4. а б в Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 399. (пол.)
  5. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  6. Іван Парнікоза (22 квітня 2016). Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші (українська). Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Архів оригіналу за 3 листопад 2018. Процитовано 12.06.2022. 
  7. Парнікоза, Іван. Соколів м. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 03.07.2022. 
  8. Бешанов В. Червоний бліцкриг
  9. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соколів-Підляський