Солоне (гміна Дубецько)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Солоне
пол. Słonne


Координати 49°47′09″ пн. ш. 22°21′02″ сх. д.H G O

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське
Повіт Перемишльський
Гміна Дубецько
Площа 1,97 км²
Населення 180 осіб (2006)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-750
Автомобільний код RPR
SIMC 0601053
GeoNames 758895
OSM пошук у Nominatim
Солоне. Карта розташування: Польща
Солоне
Солоне
Солоне (Польща)

Солоне (пол. Słonne) — село на південному сході Польщі у гміні Дубецько Перемишльського повіту, в Підкарпатському воєводстві.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 6 кілометри на північний захід від центру гміни села Дубецько, 32 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 31 кілометр на південний схід від центру воєводства — міста Ряшіва.

Історія[ред. | ред. код]

Після захоплення цих земель Польщею в 13401772 роках Солоне входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського, село належало Красицьким.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галичина.

У 1831 р. у Солоному налічувалось 205 греко-католиків парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії[1].

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1889 р. Солоне знаходилось у Бжозовському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, були 210 мешканців, причому помилково вказали 180 римо-католиків і 30 греко-католиків[2], хоча за шематизмом того року в селі було 200 греко-католиків, які належали до парафії Руське Село Бірчанського деканату Перемишльської єпархії[3]; та й автори цього ж словника трьома роками раніше налічували в селі 35 будинків і 205 мешканців (188 греко-католиків, 13 римо-католиків і 4 юдеї).[4]

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. — у складі ґміни Дубецько.

У 1939 р. налічувалось 190 греко-католиків, які належали до парафії Дубецько Порохницького деканату Перемишльської єпархії.[5]

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, у 1945 р. банда польських шовіністів (командир — Роман Кісєль «Семп») вбила в селі щонайменше 16 українців. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 році в етнічній чистці під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[6].

Примітки[ред. | ред. код]