Сорокопуд чорнолобий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сорокопуд чорнолобий
Lesser Grey Shrike by Daniel Bastaja.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Сорокопудові (Laniidae)
Рід: Сорокопуд (Lanius)
Вид: Сорокопуд чорнолобий
Біноміальна назва
Lanius minor
Gmelin, 1788
Поширення у світі Помаранчевий: у гніздовий період Синій: взимку
Поширення у світі
Помаранчевий: у гніздовий період
Синій: взимку
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lanius minor
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lanius minor
EOL logo.svg EOL: 1050928
ITIS logo.svg ITIS: 560728
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 466048

Сорокопу́д чорноло́бий (Lanius minor) — птах родини Сорокопудові ряду Горобцеподібні, один з 4 видів роду у фауні України. Гніздовий перелітний птах.

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Середнього розміру сорокопуд, розміром більший за горобця. Вага тіла становить 47-53 г, довжина тіла до 20 см. У дорослого птаха лоб, передня частина тім'я і смуги, які проходять через очі, чорні; задня частина тім'я, потилиця, задня частина шиї, спина і поперек сірі; горло і щоки білі; низ білий, з рожевим відтінком; крила чорні, основа першорядних махових пер біла; центральні стернові пера чорні, крайні — білі, на інших є як чорна, так і біла барва; дзьоб і ноги чорні. Молодий птах зверху бурувато-сірий, з темною хвилеподібною строкатістю; через око проходить чорно-бура смуга; низ білуватий.

Від сірого сорокопуда відрізняється меншими розмірами і дещо коротшим хвостом; до того ж, дорослий — чорним лобом, а молодий — темною строкатістю верху в поєднанні з однотонним низом.[1]

Звуки[ред. | ред. код]

Пісня — тихе мелодійне щебетання, іноді з імітацією звуків інших птахів; поклик — голосне «чек — чек».

Таксономія[ред. | ред. код]

Чорнолобий сорокопуд вперше був описаний Йоганном Фрідріхом Гмеліним у 1788 році. У межах виду виділяють два підвиди: Lanius minor minor and Lanius minor turanicus.[2]

Поширення[ред. | ред. код]

Ареал чорнолобого сорокопуда обіймає Східну та Південно-Східну Європу, Центральну Азію, Малу Азію, Кавказ, подекуди заходить в Північне Середземномор'я. На території України гніздиться скрізь крім гір.

Зимує на відносно невеликій території в Південній Африці.

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 620 тис. — 1,5 млн пар, в Україні — 20—35 тис. пар. Вона поступово скорочується[3].

Місця існування[ред. | ред. код]

У гніздовий період чорнолобий сорокопуд надає перевагу мозаїчним ландшафтам, де деревна рослинність чергується з відкритими просторами з низьким травостоєм або повною його відсутністю. В умовах північної півкулі, де гніздиться сорокопуд, ці місця часто пов'язані з лісостепом, степовими лісосмугами, лісовими галявинами. Крім того, за останні століття сорокопуд став часто селитися в районах, де незаймані ліси зникли або були значно спотворені внаслідок господарської діяльності людини. У даний час птах часто асоціюється з агроценозами, де час від часу трапляються деревні насадження — пасовищами, полями, виноградниками, садами і парками. При цьому птах уникає суцільного лісу і місць, де дерева повністю замінює чагарникова рослинність.

Гніздування[ред. | ред. код]

Яйця чорнолобого сорокопуда в музейній колекції

З'являється на місцях гніздування досить пізно — на півдні в перші, на півночі в другій половині травня.

Територіальна поведінка чорнолобого сорокопуда помітно відрізняється від більшості інших видів сорокопудів. Гніздові ділянки не мають чітко визначених меж і часто перекриваються з сусідніми парами, їх площа в залежності від місця проживання варіює в межах від 1,9 до 23 га.

Гніздо починає будувати самець ще на початковій стадії залицяння за самкою, потім самка долучається до нього і до кінця будівництва частка праці обох птахів врівноважується. Місцем розташування гнізда зазвичай слугує бічне розгалуження гілок (рідше верхівка) на листяної породі дерева, найчастіше на висоті 7-10 м від поверхні землі. У степовій зоні, де високі дерева відсутні, воно розташоване, як правило, нижче — на висоті до 2 м. Гніздова споруда массивна, має напівкулясту форму. Вона повністю сплетена зі свіжих шовковистих стебел трав'янистих рослин, від чого в свіжому вигляді виглядає майже цілком ясно-зеленою. За матеріал для гнізда птахи надають перевагу травам. Пір'я і інший матеріал для висилки лотка використовується рідко. Розміри гнізда (см): висота 9,5-14,0; діаметр 15; глибина лотка 5-6; діаметр лотка 7,5-9.

У кладці 4-9, частіше 5-7 яєць. Шкаралупа дещо блискуча, забарвлення тла світле — зазвичай зеленувато-синювате. По поверхні яйця ближче до тупого кінця розкидані поверхневі великі оливково-бурі і глибокі сірі або слабко фіолетові плями. Розмір яєць в середньому 24,80х18,13 мм.[4] Насиджує виключно або переважно самка, починаючи з 3-5 яйця. Основна роль самця в цей період полягає в добуванні їжі, яку він приносить у гніздо. Період насиджування триває 14-16 діб. Перші кілька днів самка невідлучно перебуває в гнізді, обігріваючи нащадків, тоді як самець здобуває єжу для всієї родини. Пізніше самка також залишає. На п'ятий день у пташенят розвиваються перші ознаки оперення, а у віці 16-18 днів вони вже стають на крило. Льотні пташенята не цілком самостійні і ще тривалий час підгодовуються батьками. Іноді виводок розбивається на дві частини, перша з яких прямує за самцем, а інша залишилася з самкою. Повне розпадання виводків відбувається, як мінімум, за 8 тижнів.

Протягом сезону одна кладка; якщо вона з якоїсь причини втрачена, самка змінює гніздову ділянку і робить повторну спробу.

Живлення[ред. | ред. код]

Раціон майже повністю складається з комах. З них особливе значення мають жуки — їхня частка в раціоні може сягати 97% від обсягу всіх кормів. Також чорнолобий сорокопуд полює на перетинчастокрилих, клопів, метеликів, щипавок та мух, павуків, равликів, земляних черв'яків і інших безхребетних. Споживає він також рослинну їжу — ягоди ожини і сливи, плоди інжиру. Невеликі хребетні, в порівнянні з іншими сорокопудами, займають дуже незначну частку раціону.

Полює з присади або на льоту. У першому випадку птах визирає здобич, сидячи на присаді з гарним оглядом на висоті від одного до восьми метрів від поверхні землі — з верхівки куща, гілки дерева, телефонних та електричних дротів. У негоду здобуває іжу в кроні дерев.

Охорона[ред. | ред. код]

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  2. Lesser Grey Shrike (Lanius minor) Gmelin, 1788. Avibase. Процитовано 2013-09-13. 
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.

Література[ред. | ред. код]

  • Панов Е. Н. Сорокопуты мировой фауны. Экология, поведение, эволюция. — М. : Изд-во КМК, 2008. ISBN 978-5-87317-515-4
  • Harris T. Shrikes and Bush-Shrikes. Christopher Helm Publishers Lt, 2000. — P. 180–184. ISBN 0713638613

Джерела[ред. | ред. код]