Ожина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ожина
Кущ ожини
Кущ ожини
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Рід: Рубус (Rubus)
Підрід: Ожина (Eubatus)
Види
Ожина звичайна(Rubus fruticosus) та сотні інших видів та підвидів.
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rubus subg. Rubus

Ожи́на (Eubatus; народні назви виприни, бамбара, бамбера, драпаки) — підрід рослин, поширений майже по всьому світу. Має вигляд чагарників до 3 м заввишки і дає м'які плоди, популярні для виготовлення варення та вина.

Квітка ожини
Ягода ожини

Ожина - близько споріднена з малиною, морошкою і малиною пурпуровоплідною (японською), відноситься до родини розоцвітих. Дикі ягоди кислуваті, тьмяно-чорні з сизим нальотом сидять по кілька плодиків на одному ложі. Культурна ожина неколюча, усипана дуже великими ягодами, за смаком варіює від водянистої кислуватої до солодкої.

Ожина - найврожайніша зі всіх напівчагарників, дуже витривала і цінна культура. Водночас систематично недоглянута ожина стає злісним бур'яном, особливо в районах з дерново-підзолистими та лісовими грунтами.

І. В. Мічурін з дикої ожини вивів культурну великоплідну. Шляхом відбору сіянців ожини він отримав відомий сорт малини «техас» з дуже великими плодами.

Лікувальні властивості ожини[ред.ред. код]

Ожина сиза має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини вживають при порушеннях нервової системи (неврозах, істеріях), склерозі, недокрів'ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу.

Ягоди, листки й корінь ожини мають жарознижувальну, потогінну, зміцнювальну й заспокійливу дію.

Листя має антисептичну, в'яжучу, кровоспинну, потогінну, ранозаживляючу дію; корінь — в'яжучу, кровоспинну; сік з кореня — сечогінну дію, а настій листів характеризується закріпляючим моторику кишечнику ефектом.

Декоративна роль[ред.ред. код]

Особливо цінувалася у 60-80ті роки у Західній Європі.

У наш час стала міським бур'яном великих європейських міст.

Злісний бур'ян - ожина, що проросла з ягід культурних рослин. Вона поєднує собі колючість, швидкість захоплення територій, тіньовитривалість дички і міцність, товщину пагонів, властиву культурним рослинам. У Німеччині, Франції, західній Польщі колишня масова мода на ожинові живоплоти призвела до того, що майже всі залізничні насипи, стіни набережних, промзони, пустирі вкриті кількаметровим шаром ожинових непролазних хащів.

Таке її поширення забезпечується птахами, які поїдають ягоди.

Ожина в Біблії[ред.ред. код]

Існує думка, що неопалимою купиною, в якій ангел Господній постав перед Мойсеєм, був кущ ожини:

« І явився йому Ангел Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. (Вихід 3:2)  »

Ожина стала "символом чистоти" Діви Марії, яка "породила полум'я божественної любові".

Ожина у фольклорі[ред.ред. код]

У Англії існує звичай, що збирання ожини після 11 жовтня може принести нещастя. Вважається, що саме цього дня диявол плює на ягідки ожини, тож той, хто їх скуштує, буде осквернений. [1][2][3].

За кельтською міфологією ожина використовувалася для налаштування зв'язку з феями. Ожина й виноград уживалися в заклинаннях на багатство, тому є повір'я: якщо покласти на вівтар ці ягоди, багатство примножиться. Можливо, воно пов'язане з тим, як швидко розростаються пагони ожини. Поїдання ожини вважалося магічною дією, яке покращує пам'ять і сприяє зосередженню.

Вирощування ожини у світі[ред.ред. код]

У багатьох країнах ожину вирощують у промислових масштабах. Лідером з вирощування цієї культури є Північна Америка — понад 65 тис. тонн, з яких у США — 35 тис. тонн. Тут діють селекційні програми, які удосконалюють вже існуючі та створюють нові сорти ожини. Європа вирощує 47 тис. тонн ожини, у тому числі Сербія — 27,5 тис. тонн, Угорщина — 13 тис. тонн. Значний обсяг цієї ягоди виробляють в Англії, Румунії, Польщі, Німеччині і Хорватії. В Україні ожина менш поширена у садівництві, проте за останні роки спостерігається позитивна тенденція зацікавленності цією культурою, як садівниками-аматорами, так і приватними підприємцями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Edwin Radford, Mona A. Radford The Encyclopedia of Superstitions. — Kessinger Publishing, 2004. — P. 39. — 268 p. — ISBN 1417976551, 9781417976553.
  2. Michaelmas (en). Historic UK. Архів оригіналу за 2012-11-03. Процитовано 2012-10-27. 
  3. Michaelmas Traditions (en). Black Country Bugle. 07/10/2010. Архів оригіналу за 2012-11-03. Процитовано 2012-10-27. 

Джерела[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.