9К55 «Град-1»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:РКЗВ

9К55 «Град-1» - радянська полкова реактивна система залпового вогню, створена на базі РСЗВ 9К51 «Град».

Історія створення

Робота по створенню системи «Град-1» була розпочата за постановою Ради міністрів СРСР № 71-26 від 21 січня 1970 року. Головним розробником системи було призначено НВО «Сплав». Розробка бойової машини була доручена Державному конструкторському бюро компресорного машинобудування під керівництвом головного конструктора О. І. Яскіна. У 1976 році РСЗВ 9К55 була прийнята на озброєння[1][2].

Опис конструкції

Основним призначенням 9К55 є оснащення полкових підрозділів морської піхоти. Система здатна знищувати живу силу противника, неброньовану техніку і бронетранспортери в районах скупчення ворожих підрозділів. До складу системи 9К55 входять[1][2]:

  1. Бойова машина 9П138;
  2. Транспортна машина 9Т450;
  3. Некеровані реактивні снаряди 9М28Ф;
  4. Комплект зі спеціальним арсенальним обладнанням 9Ф380.

Бойова машина 9П138

Бойова машина 9П138 являє собою полегшену версію БМ-21. Як база використовується вантажний армійський автомобіль ЗІЛ-131. На вантажній платформі автомобіля встановлений станок з пакетом із 36 напрямних. У задній частині платформи знаходяться відкидні упори з двома амортизаторами, для поглинання розгойдування при веденні вогню[1][2].

В номенклатуру боєприпасів входять наступні типи снарядів[1]:

  1. 3М16 - реактивний снаряд з касетною головною частиною, в складі головної частини перебуває 5 протипіхотних мін ПОМ-2;
  2. 9М28К - реактивний снаряд з касетною головною частиною, в складі головної частини перебуває 3 протитанкові міни ПТМ-3;
  3. 9М28С - реактивний снаряд з відокремлюваною запалювальною головною частиною;
  4. 9М28Ф - реактивний снаряд з відокремлюваною фугасної головною частиною.

Заряджання машини проводиться вручну, або з ґрунту, або з транспортно-заряджаючої машини 9Т450. Завдяки більш низькій посадці пакета з направляючими, процес заряджання істотно полегшений. Повний цикл перезаряджання становить від 12 до 15 хвилин. Пуск може здійснюватися як одиночними пострілами, так і залпом як з кабіни, так і з виносного пульта на відстані до 60 метрів від машини. Механізми наведення ручні. Станок може наводитися в горизонтальній площині без перестановки шасі в діапазоні кутів від -60° до +60°, а у вертикальній - від 0° до +55°[1].

Транспортна машина 9Т450

9Т450
ВиробникЗІЛ
Роки виробництваз 1983
Кластранспортно-заряджальна машина
Стиль кузоваФургон
ПлатформаЗІЛ-131
Довжина7130 мм
Ширина2500 мм
Висота2975 мм
Кліренс330 мм
Маса7400 кг
Найвища швидкість80 км/год

Для перевезення боєприпасів, можуть використовуватися як вантажівки ЗІЛ-130, ЗІЛ-157К або Урал-4320 з комплектом стелажів РСЗО, так і транспортна машина 9Т450 з комплектом стелажів, виконана також на базі ЗІЛ-131 і прийнята на озброєння у 1983 році. Для ведення нічних бойових дій машина обладнується приладом нічного бачення ПНВ-57Е. Радіозв'язок забезпечується за допомогою радіостанції Р-108М[1].

Модифікації

  • 9К55 «Град-1» - колісний варіант з бойовою машиною 9П138 та транспортною машиною 9Т450
  • 9К55-1 «Град-1» - гусеничний варіант з бойовою машиною 9П139 на базі самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика» і транспортно-заряджальної машини 9Т451 на базі багатоцільового гусеничного транспортера МТ-ЛБу «Маргаритка»

Оператори

Бойове застосування

  1. Афганська війна (1979-1989) - застосовувалися радянськими військами[2].

Збережені екземпляри

Примітки

  1. а б в г д е Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 18—19
  2. а б в г д е Гуров С. В. Реактивная система залпового огня 9К55 «Град-1». Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 15 січня 2012.
  3. The Military Balance 2010. — P. 178.
  4. Military Balance 2012, с. 193
  5. Military Balance 2012, с. 196
  6. Military Balance 2012, с. 290
  7. Military Balance 2012, с. 291
  8. Military Balance 2012, с. 166

Література

  • Карпенко А. В. Реактивная система залпового огня «Град-1» с боевой машиной 9П138 // Современные реактивные системы залпового огня. — С. 18-19.

Див. Також

Посилання