Коко до Шанель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коко до Шанель
Coco avant Chanel
Жанр драма, біографія, історія
Режисер Анн Фонтен
Продюсер Саймон Арналь
Керолайн Бенджі
Філіп Каркассоне
Сценарист Анн Фонтен
Камілль Фонтейн
Едмонд Шарль-Ру
У головних
ролях
Одрі Тоту
Бенуа Пульворд
Алессандро Нівола
Марі Жіллен
Еммануель Діво
Режис Руайе
Оператор Крістоф Бокарн[1][2]
Композитор Александр Деспла
Кінокомпанія Haut et Court - Cine @
Warner Bros. Entertainment France
France 2 Cinéma
Дистриб'ютор Warner Brothers і Fórum Hungaryd[3]
Тривалість 105 хвилин
Мова французька[4][5]
Країна Франція Франція
Рік 2009
Дата виходу 22 квітня 2009
Кошторис $ 23000000[6]
Касові збори 50 812 934 A$[7]
IMDb ID 1035736
wwws.warnerbros.fr/cocoavantchanel/index.html

Коко́ до Шане́ль (фр. Coco avant Chanel, англ. Coco before Chanel) - біографічна екранізація історії відомого дизайнера одягу ХХ століття Коко Шанель в часи, коли вона ще не була знаменитим модельєром, і звали її Габріель Шанель. Фільм є екранізацією книги Едмонд Шарль-Ру (Edmonde Charles-Roux) "Неправильна, або моя біографія Шанель" (L'irrégulière, ou mon itineraire Chanel, 1974). У російському виданні вона носить назву "Загадкова Шанель" ("Загадочная Шанель", 2001)[8].

Сюжет

"Коко до Шанель" - екранізована біографія, що розповідає про революціонерку в світі моди - знамениту Коко Шанель. Біографічна розповідь стосується періоду життя Коко Шанель до створення її великої модної імперії. Це історія дівчини-сироти, яка з раннього дитинства виховувалась у притулку. У віці десяти років Габріель Шанель разом із сестрою Адріаною опиняються в "Обазін": після смерті матері батько віддає дівчат на виховання до цього притулку. Після закінчення навчання дівчата влаштувалися працювати швачками, а вечорами виступали в кабаре. Навідміну від Габріель, Андріана вірила в любов [8]. Таким чином Габріель заробляє собі на життя: вдень шиє, вшиває та доробляє одяг, а ввечері співає веселу, жартівливу пісню в дешевому кабаре про дівчинку Коко Ко Ко Ri Kо і Qui qu a vu Coco. Саме так і народилось її прізвисько Коко. Зі своїм смішним, жартівливим виконанням дівчина дуже вражає немолодого і багатого Етьєна Бальсана, який невдовзі забирає її до свого замку. "Колюча" провінціалка принесе чимало сюрпризів веселому і багатому буржуа, але від цього йому доведеться прив'язатися до неї набагато більше, ніж передбачалося при їх першій зустрічі[9]. Поступово, Коко потрапляє в певні аристократичні кола. І вона зовсім відмовляється від імені Габріель. Вона закохується у англійця Боя, який з часом надихне і підтримає її проект ательє - дасть гроші на початок бізнесу та стане її партнером. Коко володіла витонченим почуттям стилю, що привернув увагу французьких жінок. Вона вміло створювала сукні та костюми, елегантно та зі смаком, додаючи власну фантазію і щось нове привносила у звиклий і буденний французький одяг тих часів. Ці "нововведення" зацікавили суспільство. Невдовзі після відкриття власного ательє в Парижі, Коко Шанель влаштувала перший показ своєї колекції, який викликав справжній фурор. Останні десять хвилин картини присвячені поверненню Коко в Париж, в її майстерню, швидку зустріч з коханцем, який запевняє її в тому, що скоро він закінчить шлюборозлучний процес і повернеться до неї. Після чого він їде і розбивається на машині.

Створення фільму

"Coco avant Chanel" - фільм-біографія, фільм-драма, це історія Габріель Шанель з самого початку її життя - дитинства і юності. Це розповідь про те, як цілеспрямована дівчина-сирота перетворилася на легендарного кутюр'є, яка створила образ сучасної жінки і стала нескінченним символом успіху, свободи і стилю. Фільм показує ранні роки життя Коко, витрачені на пошук і набуття себе. Картину "Коко до Шанель" знято за мотивами досить об'ємної книги Едмонд Шарль-Ру, колишнього головного редактора французького "Vogue". Зйомки фільму проходили в Парижі та Довілі (Нормандія) з 15 вересня по 23 грудня 2008 року. Офіційним консультантом з костюмів у фільмі став арт-директор дому "Коко Шанель" - Карл Лагерфельд[8], а капелюшки були створені майстром Стівеном Джонсом. Роль Коко зіграла Одрі Тоту (Audrey Tautou), відома українському глядачеві за фільмами "Амелі" і "Код да Вінчі". За словами режисера фільму Енн Фонтейн, вона була вражена схожістю Одрі Тоту і Коко Шанель і створювала образ дизайнера, вже маючи на увазі саме Одрі. Багато хто відзначає схожість жінок не тільки у фігурі, але погляді та манерах[10]. Українські глядачі побачили фільм «Коко до Шанель» восени 2009 року.

Критика

Біографічні картини загалом характеризуються тим, що складаються з окремих моментів життя героя, його найбільш яскравих рис характеру. Вони часто укладаються у стандартну та лінійну схему: початок - розвиток подій - кульмінація - закінчення. Але художній фільм це занадто коротка платформа для того, щоб розповісти про життя яскравої нестандартної особистості. Коко Шанель - це доволі складний персонаж.

Персонаж Коко Шанель вийшов досить неоднозначний. Вона жодною мірою не є безперечно позитивною героїнею. Її вчинки обумовлені не мораллю і соціальними нормами, а особистою переконаністю і переслідуванню конкретних цілей. Все це робить екранний образ Коко Шанель живим, справжнім. Можливо, саме тому фільм «Коко до Шанель» сподобався глядачам у всіх країнах світу[11].

У картині присутні тількі ключові події і факти, які згодом привели героїню до успіху.

Це ні в якому разі не історія про дівчину, яка мріє стати знаменим модельєром. Але про людину з дуже вираженою особистістю, яка повільно, але наполегливо звільняється від того, що її дратує в одязі та у житті, від несмаку і нісенітниці, що не відповідають її внутрішньому відчуттю гармонії і естетики... шлях, на початку якого Коко ще сама не зовсім усвідомлює сенс своїх дій. Просто робить те, що здається їй природним: позбавляється від корсетів та кремоподібних мережив[9].
Фамільний замок Бальсана у Віші - стартовий майданчик для її ниток, голок, тканин і амбіцій. Але з часом і в золотій клітці стає тісно. І з'являється ще один багатий хлопець - англійський промисловець на прізвисько Бой (Алессандро Нівола). Він до вже пізнаного нею комфорту додає і почуття. У справжньому житті Коко було безліч знайомств - і Тулуз-Лотрек, і Ренуар, і Пікассо, і Дягілєв, і Стравінський, і Кокто. Але це пізніше. У цій стрічці їм місця немає. Як і багато чому іншому[9].

Варто зазначити, що доволі розтягнутий і стриманий сюжет розвивається без несподіваних поворотів. Стрічку знято академічно старанно: Анн Фонтен дуже уважно підходить до реконструкції деталей епохи і візуально картина зачаровує. Дуже добре передана атмосфера часу: неповторна чарівність довоєнної Франції, величезний замок XIX століття, до найдрібніших деталей опрацьовані інтер'єри, ретро-автомобілі з відкритим верхом, іподром, коні, театри, салони - всі атребути життя аристократії.

Фільм дуже французький, сповнений особливого галльського духу. Він тут у всьому: в пасторальних пейзажах округу Maine-et-Loire, в сточених часом каменях стародавніх монастирів і, звичайно, в образі самої Коко. Подивіться на юнацькі фотографії Шанель. Тоту - практично точна копія своєї героїні, і справа не тільки в гримі або вдало поставленому світлі, а в погляді[12].

Глядач також дізнається про історію створення маленької чорної сукні, жіночих жокейських брюк, знаменитих костюмів і капелюхів.

Було б дивно, якби у фільмі про Шанель були погані костюми. Цього не варто було очікувати, але те, що ми отримали на екрані, складно описати словами, можна лише порівняти з поїздкою до Парижа на Тиждень французької моди. Це дійсно чудово. Розглядати те, як одягнена Шанель та інші... і через це розуміти, що насправді зробила ця жінка в світовій моді, - це і є головний секрет фільму[13].

Кінокритики часто порівнюють "Коко до Шанель" з фільмом "Життя в рожевому кольорі" про Едіт Піаф.

Нагороди

У 2009 році Європейська кіноакадемія висунула стрічку у 3 номінаціях: "Кращий композитор" (Олександр Деспла), "Приз глядацьких симпатій" та на нагороду Prix d'Excellence. У 2010 році картина номінована на "Оскар" за кращі костюми. У тому ж році - 4 номінації Британської академії: "Кращий фільм на іноземній мові", "Краща жіноча роль" (Одрі Тоту), "Кращі костюми", "Кращий грим/зачіски". Та 5 номінацій ("Краща актриса" (Одрі Тоту) "Кращий актор другого плану" (Бенуа Пульворд), "Кращий адаптований сценарій", "Краща робота оператора", "Кращі декорації") і одна перемога "Сезар" - "Кращі костюми"[6].

Саундтреки до фільму "Коко до Шанель"

Композитор - Олександр Деспла[14].

  1. L'abandon
  2. Chez Chanel
  3. Coco And Boy
  4. Royallieu
  5. Couture
  6. Avenue Du Bois
  7. Premier baiser
  8. Gabrielle Bonheur
  9. L'hippodrome
  10. Arthur Capel
  11. Confession De Balsan
  12. Coco Rкve De Paris
  13. L'atelier
  14. Un Seul Amour
  15. Le Chagrin De Coco
  16. Casino De Deauville
  17. Little Black Baby (Scott Joplin)
  18. Qui Qu'a Vu Coco

Цікаві факти

  • Збори самого касового фільму 2009 року - "Коко до Шанель" - не склали навіть половини того, що зібрав "Астерікс" у 2008. На касові збори вплинула економічна криза, яка торкнулася дистриб'юторів у всьому світі - не тільки французьких[9].
  • Бенуа Пульворд, що зіграв у "Коко до Шанель" заможного барона у фільмі «Астерікс на Олімпійських іграх» зіграв пародійну роль - абсолютного ідіота Брута[13].

Виноски

  1. ↑ http://flickfacts.com/movie/11870/coco-before-chanel
  2. ↑ http://www.filmaffinity.com/en/film196739.html
  3. ↑ http://nmhh.hu/dokumentum/158984/2009_filmbemutatok_osszes.xls
  4. ↑ https://www.themoviedb.org/movie/11156-coco-avant-chanel
  5. ↑ http://www.listal.com/movie/coco-avant-chanel
  6. ↑ а б Коко до Шанель. kinopoisk.ru (укр.) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «kinopoisk.ru» визначена кілька разів з різним вмістом
  7. ↑ https://web.archive.org/web/20120508210641/http://www.boxofficemojo.com/movies/?id=cocobeforechanel.htm
  8. ↑ а б в г Коко. Еще не Шанель. audrey-tautou.ru (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «audrey-tautou.ru» визначена кілька разів з різним вмістом
  9. ↑ а б в г Коко до Шанель, Татьяна Вишневская. cinema-france.ru (рос.) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «cinema-france.ru» визначена кілька разів з різним вмістом
  10. ↑ Коко до Шанель. vokrug.tv (рос.)
  11. ↑ Рецензия на фильм "Коко до Шанель", Мария Мухина. proficinema.ru (рос.)
  12. ↑ Корсетам — нет! Алексей Копцев (рос.)
  13. ↑ а б Коко до шанель, Екатерина Тарханова (рос.)
  14. ↑ Саундтрек к фильму "Коко до Шанель". kinomania.ru (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коко_до_Шанель&oldid=8053892