Список християн у науці і технології
Це динамічний список, і він не зможе задовольнити певні стандарти повноти. Ви можете допомогти, додавши відсутні елементи з надійних джерел.
Це список християн у науці та технології.
Люди, згадані у цьому списку, повинні вважати своє християнство таким, що має відношення до їхньої діяльності чи громадського життя, і які публічно ідентифікували себе як християни.
Гільдеґарда Бінгенська (1098–1179), німецька німецька ерудитка, митець, композитор, артистка, письменниця, драматург, лінгвістка, натуралістка, філософ, лікарка, поетеса, політична консультантка,настоятелька монастиря. Вважається основоположницею наукового природознавства в Німеччині[1]
Роберт Гросетест (бл. 1175–1253), єпископ Лінкольнський, був центральним персонажем англійського інтелектуального руху в першій половині 13-го століття і вважається засновником наукової думки в Оксфорді. Цікавився природним світом і писав тексти з математичних наук, оптики, астрономії та геометрії. Стверджував, що експерименти повинні використовуватися для підтвердження теорії, перевірки її наслідків, і зробив значний внесок у розвиток наукового методу[2].
Альберт Великий (бл. 1193–1280), покровитель вчених у католицизмі. Можливо, був першим, хто виділив миш’як. Він писав, що: «Природнича наука полягає не в підтвердженні того, що сказали інші, а в пошуку причин явищ». Проте він відкидав елементи арістотелізму, які суперечили католицизму, і спирався на свою віру, а також на неоплатонічні ідеї, щоб «збалансувати» «тривожні» арістотелівські елементи[3][4].
Жан Бурідан (1300–58), французький філософ і священик. Розробник теорії імпульсу, яка пояснювала рух снарядів і об’єктів у вільному падінні. Ця теорія пізніше витіснена динамікою Галілео Галілея та принципом інерції Ісаака Ньютона.
Ніколя Орезм (бл. 1323–1382), французький єпископ, філософ, теолог, природознавець і математик, один із перших засновників і популяризаторів сучасних наук. Його важливим науковим відкриттям є заломлення світла через атмосферну рефракцію[5].
Микола Кузанський (1401–1464), німецький теолог, доктор канонічного права, католицький кардинал, філософ, юрист, математик, географ, картограф. Зробив внесок у сферу математики, ввівши поняття нескінченно малого та відносного руху[6].
Отто Брунфельс (1488–1534), німецький теолог і ботанік. Карл Лінней називав його «батьком ботаніки»[7].
Вільям Тернер (бл. 1508–1568), британський ботанік, орнітолог. Переслідувався та був заарештований за підтримку Реформації[8].
Ігнаціо Данті (1536–1586), італійський єпископом, математик, астроном та розробник механічних пристроїв[9].
Джон Непер (1550–1617), шотландський математик, фізик і астроном. Першовідкривач логарифму. Основу натурального логарифму також називають "Неперовим числом". Активно працював над тригонометрією і спрощенням обчислень. Палко підтримував ідеї протестантизму. Своєю найважливішою публікацією вважав «Плейнське відкриття повного одкровення св. Іоанна» (Plaine Discovery of the Whole Revelation of St.John)[10].
Френсіс Бекон (1561–1626), англійський політик і державний діяч. Вважається одним із батьків емпіризму, йому приписують створення індуктивного методу експериментальної науки за допомогою того, що сьогодні називається "Науковим методом"[11][12]. "Знання – це багата комора для слави Творця і полегшення становища людини...", "Невелика кількість філософії схиляє розум людини до атеїзму, але глибина філософії наближає розум людини до релігії..."[13]
Галілео Галілей (1564–1642), італійський астроном, фізик, інженер, філософ і математик епохи Відродження та наукової революції 17 сторіччя. "Прогрес астрономії помножує в наших
душах хвалу Богові..."[14]
Лаврентій Готус (1565–1646), астроном і теолог.
Йоганн Кеплер (1571–1630), німецький філософ, математик, астроном і оптик. Заснував оптику як науку і вдосконалив телескоп-рефрактор. Удосконалив астрономічні теорії Галілео Галілея і Миколи Коперника. Описав спосіб визначення об'ємів тіл, використовуючи елементи інтегрального числення, це дало початок математичному аналізу. Він склав одну з перших таблиць логарифмів. У Кеплера вперше зустрічається термін «середнє арифметичне». "О, який щасливий той, кому дано через цю науку возвишуватись до небес! Там бачить він творчість Божу, яка перевищує все. Дякую Тобі, Господи, за те, що Ти удостоїв мене цієї найбільшої радості: вивчати творіння Твоє... О, який великий наш Бог! Нехай оспівує безперестанно душа моя славу Його![14]"
П’єр Гассенді (1592–1655), католицький священик, який намагався примирити атомізм із християнством. Опублікував першу дослідження про рух Меркурія та виправив географічні координати Середземного моря.
Антон Марія з Рейти (1597–1660), чеський астроном, оптик і професор богослів'я. Конструктор телескопів і підзорних труб, а також бінокулярного телескопу – попередника бінокля. Увів поняття об'єктива і окуляра. Створив одну із перших мап поверхні Місяця. Присвятив одну із книг з астрономії Ісусу Христу.
Хуан Лобковіц (1606–1682), іспанський монах, церковний діяч, письменник і математик. Працював над комбінаторикою та опублікував астрономічні таблиці. Також писав теологічні праці та проповіді.
Сет Уорд (1617–1689), англіканський єпископ, математик та астроном. Оксвордський професор астрономії. Брав участь у палких дискусіях з відомими вченими щодо методів викладання в університетах.
Блез Паскаль (1623–1662), один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірностей, автор основного закону гідростатики, винахідник прототипу комп'ютера - механічного калькулятора, гідравлічного пресу і шприця... Критик атеїзму та захисник віри: цим питанням присвячені його шедевральні твори "Думки"[15], "Листи до провінціала" та інші.
Джон Вілкінс (1614–1672), британський священик і полімат, єпископ, один із засновників Лондонського королівського товариства. Керував коледжами Оксфордського і Кембриджського університетів. Запровадив десяткову систему мір, яка згодом стала основою метричної системи.
Франческо Реді (1626–1697), італійський фізик, лікар, натураліст, біолог і поет. Згадується як як «батько сучасної паразитології».
Роберт Бойль (1627–1691), англійський хімік, фізик і філософ, один із засновників Лондонського королівського товариства. Теолог. Стверджував, що вивчення науки може покращити прославлення Бога[16][17]. Сильний християнський апологет. Вважається однією з найважливіших постатей в історії хімії. „Справжній природодослідник ніде не може проникнути у пізнання таємниць творіння без того, щоб не відчути перст Божий[14]“
Ісаак Барроу (1630–1677) — англійський теолог, вчений і математик. Написав “Тлумачення Символу віри, Господньої молитви, Декалогу і таїнств”, а також цикли навчальної літератури із математики, геометрії та оптики, які, до речі, рецензувалися Ісааком Ньютоном.
Ніколас Стено (1638–1686), данський анатом і геолог, лікар, католицький єпископ. Вважається піонером як в анатомії та геології. Довів важливість м’язів як органів руху.
Ісаак Ньютон (1643–1727), видатний англійський науковець часів наукової революції, метематик, фізик, природозавець. Творець класичної фізик. Ввів поняття "Нескінченно малих величин". «Гравітація пояснює рух планет, але вона не може пояснити того, що приводить планети в рух. Бог управляє всіма речами й знає все, що є й що можна зробити...»[18]
Григорій Сковорода (1722–1794), український філософ, богослов, поет, педагог. "А хто Христа знає, то не важливо, що він не знає інше. А хто Христа не знає, то не важливо, що він знає інше..."[19]
Джон Рей (1627–1705), англійський ботанік, який написав «Мудрість Бога, явлену в роботах творіння» (1691). Уперше запровадив групування рослин на дводольні та однодольні. Використовував поняття «рід» і «вид», дав перше наукове біологічне визначення поняття виду, що в основному збігається зі сучасним.
Антоні ван Левенгук (1632–1723), голландський кальвініст-реформатор. Його як «батька мікробіології». Значно вдосконалив мікроскоп, основоположник наукової мікроскопії, вперше за допомогою свого мікроскопа спостерігав мікроскопічну будову різних форм живих організмів.
Готфрід Лейбніц (1646–1716), провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець і дипломат. У філософії та теології Лейбніц найбільше відомий своїм оптимізмом, тобто своїм висновком про те, що наш світ є, у кваліфікованому сенсі, найкращим можливим світом, який міг створити Бог.
Іван Пулюй (1845-1918), український та австро-угорський фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч.
Ігор Юхновський (1925–2024), український фізик-теоретик, громадський та політичний діяч. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України. Створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. Розробив оригінальні й потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіяльних частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які дозволили розв'язати серію принципових проблем фізики конденсованої речовини. Борець за автокефалію православної церкви в Україні. До свого 80-річчя академік Юхновський публічно розповів про свою щиру віру в Творця, релігійні переживання упродовж усього життя[14].
Іван Климишин, український астроном, доктор фізико-математичних наук, професор Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та Івано-франківської Теологічної академії, заслужений працівник вищої школи, відмінник освіти України, член «Просвіти» та Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Науковий інтерес – радіаційна космічна газодинаміка. Автор книги "Вчені знаходять Бога"[14] (2010 рік), у якій систематизовано інформацію про світових та українських вчених-християн.
- ↑ Jöckle, Clemens (2003). Encyclopedia of Saints. Konecky & Konecky. p. 204.
- ↑ A. C. Crombie, Robert Grosseteste and the Origins of Experimental Science 1100–1700, (Oxford: Clarendon Press, 1971)
- ↑ Lang, Helen S. (1992). Aristotle's Physics and its medieval varieties. SUNY series in ancient Greek philosophy. Albany: State University of New York Press. ISBN 978-0-7914-1083-7.
- ↑ Goldstone, Lawrence; Goldstone, Nancy (2005). The friar and the cipher: Roger Bacon and the unsolved mystery of the most unusual manuscript in the world. New York, NY: Broadway Books. ISBN 978-0-7679-1472-7.
- ↑ Glick, Thomas F.; Livesey, Steven John; Wallis, Faith (2005). Medieval Science, technology and medicine: an encyclopedia. Routledge encyclopedias of the Middle Ages. New York: Routledge. ISBN 978-0-415-96930-7.
- ↑ Head Office Building - January 1963-January 1965 - View from Rural Bank - 21 October 1963. 24 березня 2023. Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Mägdefrau †, Karl (2013). Die Krankheiten der Pflanzen. Geschichte der Botanik. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 304—311. ISBN 978-3-642-39399-0.
- ↑ Supplemental Information 2: Number of original research articles retrieved in the Web of Science search engine, from 2015 to 2019. dx.doi.org. Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ Egnatio Pellegrino Rainaldi Danti.
- ↑ John Napier. Scottish mathematician. Britannica.
- ↑ CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: Baconian System of Philosophy. www.newadvent.org. Процитовано 9 червня 2024.
- ↑ Gascoigne, John (2010). "The Religious Thought of Francis Bacon". In Cusack, Carole M.; Hartney, Christopher (eds.). Religion and Retributive Logic. Leiden: Brill. pp. 209–228. ISBN 9789047441151.
- ↑ Francis Bacon (1625). The Essayes Or Counsels, Ciuill and Morall, of Francis Lo. Verulam, Viscount St. Alban. Iohn Hauiland.
- ↑ а б в г д Іван Климишин (2010). Вчені знаходять Бога. Івано-Франківськ: Видавництво "Нова Зоря".
- ↑ Блез Паскаль (2009). Думки. Пер. з французької А. Перепаді, О. Хоми. Київ: Дух і літера. ISBN ISBN 966-7888-93-2.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Woodall., David L. The Relationship between Science and Scripture in the Thought of Robert Boyle. Science in Christian Perspective.
- ↑ Robert Boyle. Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- ↑ Tiner, J.H. Isaac Newton: Inventor, Scientist and Teacher. Milford: Mott Media. ISBN ISBN 0-915134-95-0..
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Григорій Сковорода. Повне зібрання творів: У 2-х т. Київ: Наукова думка. 1973.