Статева стерилізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стате́ва стериліза́ція (від лат. sterilis — безплідний) — знепліднення, позбавлення людини або тварини здатності до розмноження.

Види[ред. | ред. код]

За механізмом, існують основні три методи статевої стерилізації:

  • хірургічні
  • медикаментозні (гормональні препарати, сперміциди, бар'єрна контрацепція)
  • радіаційні

За незворотністю змін:

  • повна (незворотня) — статеві клітини неможливо буде отримати
  • часткова (неповна) — статеві клітини можливо отримати при виконанні певних медичних маніпуляцій чи втручань

Методи хірургічної стерилізації:

Стерилізація може бути добровільною або примусовою (насильницькою). Примусова стерилізація людей розглядається Міжнародним кримінальним судом як злочин проти людяності.

Міжнародні дані[ред. | ред. код]

Відповідно до закону КНР про контроль народжуваності, проводити насильницькі операції зі стерилізації заборонено, проте періодично надходять повідомлення про те, що місцеві чиновники проводять цю процедуру саме насильницьким способом[1].

Подібні повідомлення надходять і з Узбекистана.[2]

Стерилізація людини використовувалася в деяких країнах (наприклад, в нацистській Німеччині) як один з інструментів негативної євгеніки[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Планування сім'ї та контрацепція: навчальний посібник / В. І. Бойко, Н. В. Калашник, А. В. Бойко та ін.. — Суми: Сумський державний університет, 2018. — 223 с. ISBN 978-966-657-710-1 Електронне джерело

Посилання[ред. | ред. код]