Стоффель Вандорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стоффель Вандорн
Stoffel Vandoorne - Malaysia GP 2017.jpg
Громадянство Бельгія Бельгія
Народився 26 березня 1992(1992-03-26) (30 років)
Формула E
Сезони 2018/2019 — 2021/2022
Команди Mercedes-Benz EQ Formula E Team
Номер боліда 5
Старти 47
Чемпіон світу 0
Перемоги 3
Подіуми 11
Поули 7
Найшвидші кола 3
Найкраще місце 2-й в 2019/2020
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют Гран-прі Бахрейну 2016
Остання гонка Гран-прі Абу-Дабі 2018
Сезони 3 (20162018)
Команди Макларен
Гран-прі (старти) 42
Перемоги 0
Подіуми 0
Поули 0
Найшвидші кола 0
Очки 26
Попередні серії
2016
2014–15
2013
2011–12
2011–12
2010
Super Formula Championship
GP2 Series
Formula Renault 3.5 Series
Eurocup Formula Renault 2.0
Formula Renault 2.0 NEC
F4 Eurocup 1.6
Чемпіон світу
2015
2012
2010
GP2 Series
Eurocup Formula Renault 2.0
F4 Eurocup 1.6


Стоффель Вандорн (нід. Stoffel Vandoorne нар. 26 березня 1992, Кортрейк, Бельгія) — бельгійський автогонщик, бронзовий призер гонки «24 години Ле-Мана» (2019), пілот Формули E в команді HWA Racelab. Виступав у Формулі-1 в складі команди McLaren в сезонах 2016—2018 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Картинг[ред. | ред. код]

Вандорн розпочав свою кар'єру з картингу в 1998 у віці 6 років, в 2008 році виграв бельгійський чемпіонат KF2. У 2009 він фінішував другим у Світовому Кубку в категорії KF2[1].

Формула Рено[ред. | ред. код]

У 2010 році Вандорн перейшов в серію Формула-Рено 1.6. З першої спроби він став найкращим в серії, закінчивши рік з 6 перемогами[2].

У 2011 перейшов на клас вище, в Єврокубок Формули-Рено 2.0, виступаючи там за команду KTR[3]. У підсумковому заліку зайняв 5 місце, з одним подіумом в Угорщині і з 8 фінішами в очках протягом сезону[4]. Так само паралельно Вандорн брав участь в Formula Renault 2.0 Northern European Cup, де закінчив сезон третім з 8 подіумами[5].

На 2012 рік Вандорн залишився в Єврокубку, але покинув команду KTR і перейшов в Josef Kaufmann Racing[6]. У битві за чемпіонство Вандорн переміг в сезоні 2012 з перевагою в 10 очок над протеже Red Bull Данилом Квятом.

Також Вандорн виступав на непостійній основі в Formula Renault 2.0 NEC, де здобув 5 перемог в 7 гонках, в яких брав участь, і ще в одній фінішував на подіумі.

У 2013, Вандорн піднявся ще на одну сходинку, перейшовши в Формулу Рено 3.5, де він змінив 2012 чемпіона Робіна Фряйнса в команді Fortec Motorsport. Вандорн став другим за підсумками сезону, поступившись лише більш досвідченому партнеру по системі розвитку McLaren Кевіну Магнуссену, з 4 перемогами і 10 подіумами, включаючи перемогу на своєму домашньому Гран-прі Бельгії.

GP2[ред. | ред. код]

У січні 2014 року було оголошено, що Вандорн дебютує в GP2 за команду ART Grand Prix. У першій же гонці він приніс команді перемогу. Але далі команда ART на деяких трасах почала відчувати проблеми з настройками, і Вандорну зрідка вдавалося потрапляти на подіум, а іноді і в очки. Друга половина сезону складалася набагато краще. В останніх чотирьох кваліфікаціях Вандорн брав поул-позиції. У підсумку сезон Вандорн закінчив на 2-му місці, позаду ветерана GP2 Джоліона Палмера, з 4 перемогами (3 з них у суботніх гонках) і 6 подіумами по ходу сезону.

Набрані під час 2015 року очки дозволили Вандорну достроково завоювати чемпіонський титул[7].

Формула 1[ред. | ред. код]

У лютому 2013 року Вандорн завдяки своїм виступам і роботі менеджера Річарда Годдарда[8] зміг приєднатися до молодіжної програми розвитку McLaren[9]. У січні 2014 роки він став третім пілотом McLaren, паралельно виступаючи в GP2, де лідирував в чемпіонаті з великим відривом[10]. Дебютував у Формулі-1 на Гран-прі Бахрейну, замінивши на одну гонку травмованого Алонсо і відразу домігся успіху, заробивши очко, фінішувавши на 10-му місці. Частину сезону Стоффела провів в Super Formula, зайнявши там четверте місце з двома перемогами.

Восени 2016 року Вандорн замінив в основному складі McLaren Дженсона Баттона, ставши напарником Фернандо Алонсо в сезоні 2017 року[11]. Боротися за хороші результати машина не дозволяла, проте вдалося непогано показати себе на тлі титулованого напарника, тричі фінішувавши в очках і заробивши 13 очок — проти п'яти фінішів і 17 очок відповідно у Алонсо. Найкращим фінішем стали два сьомих місця в Сінгапурі і Малайзії.

Продовживши в серпні 2017 роки контракт з командою, новий 2018 сезон Стоффела почав ударно, тричі фінішувавши в очках за чотири гонки. Однак потім пішла серія невиразних фінішів в середині другої десятки — при тому що Алонсо більш-менш регулярно заробляв очки. Лише за дві гонки до кінця в Мексиці вдалося ще раз фінішувати дев'ятим, а в цілому сезон був закінчений на 16-му місці з 12 очками. В кінці сезону Вандорн покинув команду, перейшовши в «Мерседес» на посаду пілота симулятора.

Подальші виступи[ред. | ред. код]

Крім роботи на симуляторі, в кінці 2018 сезону Вандорн уклав контракт на виступи в сезоні 2018/2019 Формули E в складі дочірньої команди «Мерседеса» — HWA Racelab[12]. Партнером Вандорна по новій команді став дворазовий чемпіон DTM Гері Паффетт. Дебютний для команди сезон Стоффела почав не дуже добре, фінішувавши поза очок на перших чотирьох етапах. Однак на п'ятому етапі в Гонконзі він зміг завоювати поул-позицію в Гонконзі, ще через етап — в Італії — фінішував на нижній сходинці подіуму, і в подальшому майже в кожній гонці фінішував в десятці кращих, посівши за результатами сезону 16-е місце з 35 очками. Титулований напарник відстав майже вчетверо, набравши всього 9 очок. Вандорн продовжив виступати за Мерседер у Формулі E у сезоні 2019/2020 років, його напарником став чемпіон Формули 2 Нік де Вріс[13].

Крім того, Вандорн в складі російської команди SMP Racing в одному екіпажі з Михайлом Альошиним і Віталієм Петровим взяв участь в гонці «24 години Ле Мана», зайнявши за результатами даного марафону третє місце в загальному заліку.

Результати виступів[ред. | ред. код]

Гоночна кар'єра[ред. | ред. код]

Сезон Серія Команда Гонки Перемоги Поули Н/к Подіуми Очки Місце
2010 F4 Eurocup 1.6 Auto Sport Academy 14 5 5 4 9 151 1
2011 Eurocup Formula Renault 2.0 KTR 14 0 0 0 1 93 5
Formula Renault 2.0 NEC 20 0 3 0 8 328 3
2012 Eurocup Formula Renault 2.0 Josef Kaufmann Racing 14 4 6 3 11 244 1
Formula Renault 2.0 NEC 7 5 4 5 6 176 9
2013 Formula Renault 3.5 Series Fortec Motorsport 17 4 3 2 10 214 2
FIA GT Series Boutsen Ginion Racing 2 0 0 0 0 0 НК†
2014 GP2 Series ART Grand Prix 22 4 4 3 10 229 2
Формула-1 McLaren F1 Team Третій пілот
2015 GP2 Series ART Grand Prix 21 7 4 7 16 341.5 1
2016 Super Formula Docomo Team Dandelion Racing 9 2 1 0 3 27 4
Формула-1 McLaren Honda 1 0 0 0 0 1 20
2017 Формула-1 McLaren Honda 20 0 0 0 0 13 16
2018 Формула-1 McLaren F1 Team 21 0 0 0 0 12 16
2018–19 Формула E HWA Racelab 13 0 1 0 1 35 16
FIA World Endurance Championship SMP Racing 2 0 0 0 2 38 11
2019 24 години Ле-Мана SMP Racing 1 0 0 0 1 Н/Д 3
2019–20 Формула E Mercedes-Benz EQ Formula E Team 11 1 1 1 3 87 2
2020 Формула-1 Mercedes-AMG Petronas F1 Team Резервний пілот
McLaren F1 Team
2020–21 Формула E Mercedes-EQ Formula E Team 15 1 3 2 3 82 9
2021 FIA World Endurance Championship - LMP2 Jota Sport 6 0 2 1 5 131 2
Asian Le Mans Series 2 0 0 0 1 28 8
24 години Ле-Мана - LMP2 1 0 0 0 1 Н/Д 2
Формула-1 Mercedes-AMG Petronas F1 Team Резервний пілот
McLaren F1 Team
2021–22 Формула E Mercedes-EQ Formula E Team 8 1 2 0 5 111* 1*
2022 Формула-1 Mercedes-AMG Petronas F1 Team Резервний пілот
McLaren F1 Team

Вандорн брав участь в змаганні за запрошенням, тому йому не нараховувалися очки чемпіонату.
* Сезон триває.

Формула-1[ред. | ред. код]

Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 Місце Очки
2016 McLaren Honda McLaren MP4-31 Honda RA616H 1.6 V6 t АВС БАХ
10
КИТ РОС ІСП МОН КАН ЄВР АВТ ВЕЛ УГО НІМ БЕЛ ІТА СІН МАЛ ЯПО США МЕК БРА АБУ 20 1
2017 McLaren Honda McLaren MCL32 Honda RA617H 1.6 V6 t АВС
13
КИТ
Схід
БАХ
НС
РОС
14
ІСП
Схід
МОН
Схід
КАН
14
АЗЕ
12
АВТ
12
ВЕЛ
11
УГО
10
БЕЛ
14
ІТА
Схід
СІН
7
МАЛ
7
ЯПО
14
США
12
МЕК
12
БРА
Схід
АБУ
12
16 13
2018 McLaren F1 Team McLaren MCL33 Renault R.E.18 1.6 V6 t АВС
9
БАХ
8
КИТ
13
АЗЕ
9
ІСП
Схід
МОН
14
КАН
16
ФРА
12
АВТ
15
ВЕЛ
11
НІМ
13
УГО
Схід
БЕЛ
15
ІТА
12
СІН
12
РОС
16
ЯПО
15
США
11
МЕК
8
БРА
15
АБУ
14
16 12

Не закінчив, але був класифікований, оскільки він завершив більше 90 % дистанції гонки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stoffel Vandoorne — Career History. web.archive.org. 16 липня 2011. Процитовано 9 грудня 2019. 
  2. F4 Eurocup 1.6 2010 standings | Driver Database. www.driverdb.com. Процитовано 9 грудня 2019. 
  3. ItaliaRacing.Net. web.archive.org. 8 жовтня 2011. Процитовано 9 грудня 2019. 
  4. Formula Renault 2.0 Eurocup 2011 standings | Driver Database. www.driverdb.com. Процитовано 9 грудня 2019. 
  5. Formula Renault 2.0 NEC 2011 standings | Driver Database. www.driverdb.com. Процитовано 9 грудня 2019. 
  6. Vandoorne vise le titre avec Kaufmann. autohebdo.fr. 25 листопада 2011. Процитовано 9 грудня 2019. 
  7. Stanaway on top as Vandoorne crowned champion - GP2 Series. web.archive.org. 9 квітня 2016. Процитовано 9 грудня 2019. 
  8. McLaren Racing - Q&A with McLaren Young Driver: Stoffel Vandoorne. www.mclaren.com (англ.). Процитовано 9 грудня 2019. 
  9. O'Leary, Jamie. Stoffel Vandoorne joins McLaren F1 Young Driver Programme. Autosport.com (англ.). Процитовано 9 грудня 2019. 
  10. Wouters, Martijn. Stoffel Vandoorne officieel reserverijder voor McLaren F1 (update). www.autosport.be (нід.). Процитовано 9 грудня 2019. 
  11. Вандорн станет напарником Алонсо в 2017-м. www.f1news.ru (рос.). Процитовано 9 грудня 2019. 
  12. Стоффель Вандорн: Настоящие гонки сейчас в Формуле Е, Ле-Мане и WEC. Autosport.com.ru (рос.). 25 листопада 2019. Процитовано 9 грудня 2019. 
  13. Де Врис и Вандорн будут выступать за «Мерседес» в Формуле-Е. www.championat.com (рос.). Процитовано 9 грудня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]