Перейти до вмісту

Сігуа Тенгіз Іполитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тенгіз Сігуа
груз. თენგიზ სიგუა
Тенгіз Сігуа
Тенгіз Сігуа
Прапор
Прапор
Голова Ради міністрів Грузинської РСР
15 листопада 1990  18 серпня 1991
Попередник: Нодар Чітанава
Наступник: Проголошення незалежності Грузії
Прапор
Прапор
2-й Прем'єр-міністр Грузії
6 січня 1992  5 серпня 1993
Попередник: Віссаріон Гугушвілі
Наступник: Едуард Шеварднадзе
 
Ім'я при народженні: груз. თენგიზ სიგუა Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 9 листопада 1934(1934-11-09)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лентехі, Рача-Лечхумі та Квемо Сванеті, Грузія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 21 січня 2020(2020-01-21)[1] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тбілісі, Грузія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національність: грузин
Країна: СРСР СРСРГрузія Грузія
Освіта: Грузинський політехнічний інститут
Ступінь: доктор технічних наук
Партія: КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:

Сігуа Тенгіз Іполитович (груз. თენგიზ სიგუა; 9 листопада 1934, с. Лентехі, Грузинська РСР, СРСР 21 січня 2020, Тбілісі, Грузія) — грузинський політичний і державний діяч, глава уряду Грузії у 19901991 та 19921993 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у селищі Лентехі на заході Грузії в родині службовця.

У 1957 закінчив Грузинський політехнічний інститут за фахом інженер-металург. У серпні того ж року став інженером Руставського металургійного заводу.

З 1962 працював старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії й заступником директора в Інституті металургії Академії наук Грузинської РСР. У 1988 р. він став доктором техн. наук, потім професором, у 1989 був призначений на пост директора інституту[2].

Прийшов у політику напередодні розпаду СРСР, член КПРС з 1982 року до початку перебудови. У 1990 році очолив «Загальногрузинське товариство Руставелі» і керував експертною групою блоку Круглий Стіл - Вільна Грузія. Після перших багатопартійних виборів у Грузії 14 листопада 1990 його обрали головою Ради міністрів Грузинської Радянської Соціалістичної Республіки.

Був прем'єр-міністром в уряді Звіада Гамсахурдіа з 15 листопада 1990 року по 18 серпня 1991 року. Однак у серпні 1991 року він пішов у відставку через особисті розбіжності з президентом, заявивши що Гамсаджурдіа "диктатор і демагог [який] змінює свою думку кожні двадцять чотири години".[3] та зазначив, що газети називали Гамсахурдіа "кавказьким Саддамом Хусейном".[4]

Разом з військовим Тенгізом Кітовані та лідером бойовиків Джабою Іоселіані очолив опозицію, яка здійснила Державний переворот у Грузії (1991-1992) та призвела до Громадянської війни в Грузії (1991-1993).

6 січня 1992 року Сігуа став прем'єр-міністром у Військовій раді Грузії, яка офіційно позбавила Гамсахурдія повноважень. Згодом Військова рада була перетворена на Державну раду, яку очолив Едуард Шеварднадзе, що повернувся із Москви [3].

Новообраний Парламент Грузії затвердив Сігуа на посаді Прем'єр-міністра Грузії 8 листопада 1992 року. Він був змушений піти у відставку 6 серпня 1993 року після того, як Парламент двічі відхилив бюджет, поданий урядом[5]. Залишився депутатом і у 1994 році разом з Тенгізом Кітовані і Борисом Какуваба заснували опозиційну партію «Фронт національного визволення», яка підтримувала військове вирішення Грузинсько-абхазького конфлікту [6][7] та критикував уряд Шеварднадзе. У січні 1995 року він був ув'язнений на кілька місяців разом з Тенгізом Кітовані за створення збройного формування та планування повстання близько 1400 озброєних грузинських біженців в самопроголошеній Абхазії [8]. Після звільнення покинув активну політичну діяльність. У 1996 році його звинуватили в мільйонних розкраданнях державного бюджету, але опозиційна преса опублікувала виправдувальні документи[7].

Як зазначено в інтерв'ю російських «Ріа Новини» в 2011 році Тенгіз Сігуа можливо міг сказати, що російсько-грузинська війна 2008 року почалася в Грузії: "Війну 2008 года почали ми. Ми почали обстрілювати Цхінвалі, і після загибелі російських миротворців це дало право активно втрутитися російській армії" [9]

Помер у себе вдома в Тбілісі 21 січня 2020. Як повідомили ЗМІ з посиланням на Центр швидкої допомоги, коли бригада лікарів прибула на виклик, екс-прем'єр був мертвий. Причини смерті не уточнені.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
  2. ТЕНГИЗ СИГУА О ВОЗМОЖНОСТЯХ ВОЗВРАЩЕНИЯ ГРУЗИНСКОЙ ПРОДУКЦИИ НА РЫНКИ РФ (рос.). «Союз грузин в России». 11 березня 2010.[недоступне посилання з травня 2019]
  3. 1 2 Coleman, Kenneth; Guff, Charles S. (1 січня 1983). Dictionary of Georgia Biography (English) (вид. Box edition). Athens: Univ of Georgia Pr. ISBN 978-0-8203-0662-9. {{cite book}}: |edition= має зайвий текст (довідка)
  4. მთავარი. presa.ge. Процитовано 11 березня 2024.
  5. Transition to democracy, Volume 72. International Institute for Democracy. с. 174.
  6. Suny, Ronald G. (1996–04). Armenia, Azerbaijan, and Georgia (англ.). DIANE Publishing. ISBN 978-0-7881-2813-4.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  7. 1 2 Institute, Open Media Research (1997). Forging Ahead, Falling Behind (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-1-56324-925-9.
  8. Wheatley, Jonathan (2005). Georgia from National Awakening to Rose Revolution: Delayed Transition in the Former Soviet Union (англ.). Ashgate. ISBN 978-0-7546-4503-0.
  9. Новости, Р. И. А. (20110811T1536). Войну в Южной Осетии начала Грузия, заявил экс-премьер Грузии Сигуа. РИА Новости (рос.). Процитовано 11 березня 2024.
  10. Скончался экс-премьер Грузии Тенгиз Сигуа - SOVA (рос.). 22 січня 2020. Процитовано 11 березня 2024.