Сіґрід Горда
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (червень 2020) |
| Сігрід Горда Sigrid Storråda | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 980/984 — 995 | ||
| Попередник: | Інґеборґа Шведська | |
| Наступник: | Ауд Норвезька | |
| 996 — 1014 | ||
| Попередник: | Тува Датська | |
| Наступник: | Емма Норманська | |
| 1000 — 1014 | ||
| Попередник: | Тюра Датська | |
| Наступник: | Астрід Шведська | |
| Народження: | між 960 - 972 | |
| Смерть: | після 1016 | |
| Країна: | Швеція і Данія | |
| Рід: | П'ясти, Кнютлінги | |
| Батько: | Мешко I | |
| Мати: | Дубравка Чеська | |
| Шлюб: | Ерік Переможний, Свен Вилобородий | |
| Діти: | від 1-го шлюбу: Олаф, Хольмфріда; від 2-го шлюбу Кнуд Великий, Гаральд, Астрід, Марґарита, Сіґрід | |
Сіґрід Горда (швед. Sigrid Storråda) — героїня скандинавських саг, дружина конунґів Еріка VI Переможного і Свена Вилобородого.
Про Сіґрід Горду, шведську королеву, що жила в другій половині Х століття, розповідав Сноррі Стурлусон, ісландський поет і історик XIII століття. Але і в героїчних сагах Сіґрід залишила свій слід — як припинився звичай вбивати дружин під час похорону чоловіків. «Книга з Плоского острова» розповідає, як дружина шведського конунґа Еріка Сіґрід залишила його: знатна дама, чиє ім'я підходило для справжньої валькірії, заявила, що не хоче піти за ним в могилу. Ця жінка не поступалася в рішучості і гордості сучасним їй конунґам.
Вона пережила Еріка. Сіґрід була вдовою і власницею багатьох земель (адже претендентів — чоловіків на королівство було чимало), вона пишалася своєю могутністю і мала славу провидиці. До неї в садибу з'являлися претенденти на її руку і серце — один з обласних норвезьких конунґів і конунґ з Ґардарікі (можливо, один з дванадцяти літописних синів Володимира Святославича, хрестителя Русі). Сіґрід прийняла їх з почестями і розмістила разом з дружинниками в одному великому будинку. Коли почався бенкет, конунґи і їх дружинники — у тому числі і сторожа, яку вони не забули залишити біля дверей — напилися до забуття. Тоді Сіґрід веліла підпалити будинок, а тих, хто вибереться з полум'я, рубати мечами. Королева сказала, що так вона хоче відучити дрібних конунґів приставати до неї зі сватанням. З тих пір вона звалася Сіґрід Горда[1].
Але через деякий час до Сіґрід посватався Олав Трюггвасон, могутній конунґ, і Сіґрід прихильно прийняла його сватання і традиційний весільний подарунок — золоте кільце (за іншими джерелами браслет), яке конунґ взяв в одному з розорених їм язичницьких капищ. Пізніше виявилося, що кільце всередині — мідне. Сіґрід була розгнівана, сказавши, що Олав обдурить її й іншим разом. Але коли Олав з'явився до Швеції, вона погодилася на зустріч. Конунґ наполягав на наверненні Сіґрід до християнства, хоч вона відповіла, що не збирається змінювати віру своїх предків. Олав не чекав відмови, розніваний, він жбурнув рукавичкою в її обличчя зі злості, принизивши королеву. «Ти накликав на себе смерть» — сказала королева[2].
Сігрід вийшла заміж за данського конунґа Свейна і, пригадавши колишню образу, стала підбурювати чоловіка проти Олава, який насмілився її образити. Величезний флот данців, шведів і яплів, що втікли з Норвегії від Олава виступили проти норвезького конунґа. Олав бився на щоглі свого корабля — Довгого Дракона — але коли зрозумів, що йому не здолати ворогів, стрибнув у морську безодню і зник там.
Таким чином за безпосереднього впливу Сіґрід Гордої був створений союз між Швецією та Данією. У шлюбі зі Свейном вона народила двох синів — майбутніх королів Данії Гаральда і Кнута, а також трьох дочок[3].
Історик Лаурит Вейбулл стверджував, що Сіґрід була вигаданим персонажем. Його твердження ґрунтються на тому, що ісладські саги Саксона Граматика (1100—1200 р.) — недостовірні джерела, а ось більш старші записи Адама із Бремена (прибл. 1075 р.) можна вважати більш чіткими. Адам Бременський стверджував, що Олаф та Кнут сини невідомої віденської принцеси. Тітмар Мерзебурзький, що був сучасником королеви, також вказував на її слов'янське походження.
Виникнення імені Сіґрід Генрик Янсон, докторант Гетеборзького університету, пояснює як плутанину із польським ім'ям[4].
- ↑ В, Николаев А. (9 жовтня 2015). Время: теория (рос.). Directmedia. ISBN 9785447537500.
- ↑ Klimczak, Natalia. Sigrid the Haughty, Queen Consort of Four Countries and Owner of a Strong Personality. Ancient Origins (англ.). Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ Sigrid storråda - Svenskt Biografiskt Lexikon. sok.riksarkivet.se. Процитовано 3 березня 2018.
- ↑ Henrik Janson. Vem var Sigrid Storråda? - Populär Historia. 11 листопада 2007. Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 3 березня 2018.
|
