Так казав Заратустра (симфонічна поема)
| Так казав Заратустра | |
 | |
| Назва | нім. Also sprach Zarathustra |
|---|---|
| Ґрунтується на | Так казав Заратустра |
| Жанр | симфонічна поема |
| Країна походження |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Мова твору або назви | без мовного змістуd |
| Дата публікації | 1896 |
| Композитор | Ріхард Штраус |
| Інструментування | орган[d] і оркестр |
| Дата першого виконання | 27 листопада 1896 |
| Статус авторських прав | захищено авторським правомd, 🅮 і 🅮 |
| Номер опусу | 30 |
 Так казав Заратустра у Вікісховищі | |
«Так казав Заратустра» (нім. Also sprach Zarathustra) — симфонічна поема німецького композитора Ріхарда Штрауса. Написана в 1896 році під враженням однойменної книги Фрідріха Ніцше.
Це — програмний твір, що складається з дев'яти фрагментів, виконуваних без перерви. Назви фрагментів повторюють назви деяких розділів літературного першоджерела. Середня тривалість виконання — близько тридцяти хвилин. Симфонічна поема написана для четверного складу оркестру. В партитурі використовуються також орган і дзвін.
Історія[ред. | ред. код]
Прем'єра відбулася у Франкфурті у виконанні оркестру під керуванням автора. З тих пір твір закріпився у світовому симфонічному репертуарі, виконувався кращими колективами під керівництвом таких диригентів, як Герберт фон Караян, Фріц Райнер, Бернард Haitink.
Частини[ред. | ред. код]
- Вступ або Схід сонця (Einleitung, oder Sonnenaufgang)
- Про насельників потойбіччя (Von den Hinterweltlern )
- Про велику тугу (Von der großen Sehnsucht )
- Про радості й пристрасті (Von den Freuden- und Leidenschaften)
- Погребова пісня (Das Grablied )
- Про науку ( Von der Wissenschaft)
- Зцілюваний (Der Genesende )
- Пісня до танцю (Das Tanzlied )
- Пісня сп'янілого ( Nachtwandlerlied)
Частини звучать без перерви.
Характеристика[ред. | ред. код]
Симфонічна поема є яскравим прикладом пізнього німецького романтизму з тяжінням до народжуваного модернізму. Автор втілює риси властиві творчості Р. Вагнера, зокрема сусідство надзвичайного педантизму і бурхливого драматизму. Поема захоплює слухача унікальними знахідками у фарбах оркестру[1]. Драматургія твору тісно пов'язана з літературним першоджерелом.
Склад оркестру[ред. | ред. код]
- Дерев'яні духові: флейта-пікколо, три флейти, три гобої, англійський ріжок, три кларнети, бас-кларнет, три фаготи, контрафагот
- Мідні духові: шість валторн, чотири труби, три тромбони, дві туби
- Ударні: литаври (два виконавці), великий барабан, тарілки, трикутник, дзвіночки, дзвін
- Клавішні: орган
- Струнні: дві арфи, 32 скрипки, 12 альтів, 12 віолончелей, вісім контрабасів.
Використання початкових тактів в інших творах[ред. | ред. код]
Музика з поеми використовувалася в саундтреку фільму Стенлі Кубрика «Космічна одіссея 2001 року» (а також у безлічі менш значущих кінострічок), використовується в оформленні телепередачі «Що? Де? Коли?» (на початку). Елвіс Преслі відкривав свої концерти в готелі «Інтернаціональ» в Лас-Вегасі увертюрою з цієї музичної поеми. Deep Purple використовували фрагменти з неї у своєму другому альбомі. Також, вона використовується в реслінгу. В WWE під цю музику виходить Рік Флер
Література[ред. | ред. код]
- Ганс Мериан. Симфоническая поэма Рихарда Штрауса «Так говорил Заратустра»: Этюд о современной программной симфонии (нем. Richard Strauss' Tondichtung Also sprach Zarathustra: Eine Studie über die moderne Programmsymphonie; 1899, русский перевод 1909)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Два Штрауса — Ріхард Штраус Йоганн Штраус. Перевірено 20 лютого 2013..
Посилання[ред. | ред. код]
|
