Туба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Концертна туба
Мундштуки до туби

Ту́ба — (від лат. tuba — труба) — мідний духовий музичний інструмент найнижчого регістру, що складається з великої вигнутої труби, ряду циліндричних і конічних трубок та вентильного механізму.

Історія[ред.ред. код]

Перші туби з'явились на початку XIX ст. і використовувались початково у військових оркестрах. Після вдосконалення інструмента Адольфом Саксом, її почали використовувати в симфонічному оркестрі. Першим значним симфонічним твором, де використана туба, є «Фантастична симфонія» Г. Берліоза

Побудова[ред.ред. код]

В сучасній практиці використовують тубу двох конструкцій:

  • Концертна туба — стаціонарний інструмент. Грають, як правило сидячи, спираючи на коліна, або стоячи, підвішуючи інструмент на підтяжках.
  • Сузафон (Гелікон) (від грец. έλικας — кручений, англ. sousaphone, по імені майстра en:John Philip Sousa) — інструмент, сконструйований таким чином, що виконавець одягає його на шию, спираючи на праве плече. Розтруб інструменту при цьому здіймається над головою музиканта. На цьому інструменті можна грати, крокуючи, завдяки чому він широко використовується у військових оркестрах.

Діапазон туби — від до з пропуском звуку . Партія туби в партитурі для симфонічного оркестру пишеться разом з партією третього тромбону між партією тромбонів та партією литавр.

Використання туби[ред.ред. код]

В оркестрі туба виконує функцію баса. Інколи вживається і в джазових оркестрах. Туба є складним інструментом для виконавців. Тубісти невисокого класу, як правило, вміють грати на тубі лише стакато, що прийнятно лише для басу маршів, в той час як штрих легато потребує від виконавця високої майстерності.

Посилання[ред.ред. код]