Чубай Тарас Григорович
| Тарас Чубай | |||
|---|---|---|---|
.JPG) | |||
| Тарас Чубай у Львові, листопад 2011 | |||
| Основна інформація | |||
| Повне ім'я | Тарас Григорович Чубай | ||
| Дата народження | 21 червня 1970 (54 роки) | ||
| Місце народження | Львів | ||
| Роки активності | 1984 — сьогодні | ||
| Громадянство |  Україна | ||
| Професія | Гітарист, автор-виконавець | ||
| Освіта | Львівська музична школа ім. С.Крушельницької, Львівська консерваторія | ||
| Інструменти | Ґітара, альт, скрипка | ||
| Мова | українська | ||
| Жанри | Рок | ||
| Колективи | Плач Єремії | ||
| Співпраця | Андрій Кузьменко, Kozak System | ||
| Нагороди |
| ||
| f logo (2019).svg|16x16px|class=noviewer|link=|alt=] Чубай Тарас Григорович у соцмережі «Facebook»] | |||
 Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі | |||
Тара́с Григо́рович Чуба́й (нар. 21 червня 1970, Львів) — український автор-виконавець, рок-музикант та композитор. Народний артист України (2017)[1]. Лідер гурту «Плач Єремії» (керівник, автор музики і текстів, вокаліст, музикант).
За роки своєї творчої діяльності написав декілька десятків пісень та видав 11 музичних альбомів. Також написав увертюру до поезо-опери «Крайслер-Імперіал» для симфонічного оркестру.
Син поета Григорія Чубая. Своєю творчістю популяризує яскраву поезію батька, а також сучасних українських авторів.
Навчався у Львівській музичній школі ім. С.Крушельницької, закінчив Львівську консерваторію за класом альт [2].
1987–1992 — ще студентом брав участь у виступах театру-студії «Не журись!».
1990 — разом із однодумцями (передовсім бас-гітаристом Всеволодом Дячишиним) створив гурт «Плач Єремії», який за кілька років зайняв провідні позиції у хіт-парадах української музики.
У 1999 році Чубай переїздить до Києва, але продовжує співпрацювати з Плач Єремії.
Одними з київських проєктів Тараса стали альбоми записані на студії гурту Скрябін — Наше Різдво і Наші партизани. Довгий час Тарас Чубай з сім`єю мешкав в Гостомелі під Києвом де мав також свою домашню студію звукозапису.
11 вересня 2003-го у палаці «Україна» відбувся сольний концерт Тараса Чубая, де він представив свій новий альбом «Світло і сповідь». У сольній програмі Тараса Чубая взяли участь камерний оркестр «Віртуози Львова», музиканти гурту «Плач Єремії» та музична формація «Піккардійська Терція»[3].
2008 року Тарасу Чубаю надано звання «Заслужений артист України»[4].
У 2016 році виступив на найбільшому українському фестивалі Atlas Weekend [5].
24 серпня 2017 року указом президента України йому надано звання «Народний артист України».
25 лютого 2022 року втікав разом з сім`єю від окупації росіян з Гостомелю до Львова. Домашня студія звукозапису була розбита, колекція ґітар викрадена, а приміщення простріляне кулями та понищене уламками снарядів [6].
23 січня 2023 було перейменовано вулицю на честь Грицька Чубая у Львові. Ввечері Тарас Чубай разом з сестрою Соломією Чубай виступили у Львівській опері [7].
Одружений з Ольгою Чубай (музична критикиня за освітою, закінчила Київську консерваторію, народилася в Макіївці, виросла в Донецьку[8]), батько трьох дітей[9].
Батько, Григорій Чубай, був видатним українським поетом, мистецтвознавцем. Його пам'ятають як одного із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-х, 70-х, та 80-х років, самотужки видав літературно-мистецький часопис Скриня (1971).
Сестра Соломія Чубай — також музикантка, вокалістка гурту «Джалапіта» та продюсерка різних літературно-музичних проєктів.
Підтримав Петра Порошенка на виборах президента 31 березня 2019 року [10].
В 90-х Тарас Чубай грав на електроґітарі Ibanez Roadstar II Series та акустичній ґітарі Yamaha.
В 2000-х роках Тарас Чубай почав грати на Fender Stratocaster і вона стала його основною ґітарою на всіх концертах. Крім того, використовував акустичні гітари Taylor і Takamine (вкрадений окупантами під час окупації Гостомеля) [6]
Згідно з указом Президента N251/2017 від 24.08.2017 — Народний артист України.
- 1988 Постать голосу
- 1998 Наше Різдво
- 2000 Наші партизани
- 2002 Наш Івасюк
- 1993 Двері, котрі насправді є
- 1995 Най буде все як є…
- 1997 Хата моя
- 1998 Добре
- 2003 Світло і сповідь ч.1
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чубай Тарас Григорович |
Тарас Чубай у соцмережі «Facebook»- Тарас Чубай у соціальній звуковій хмарі SoundCloud
- Сторінка Тараса Чубая на reverbnation [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Державний Гімн України / Виконують Тарас Чубай & Петро Порошенко & Володимир Зеленський // 19.04.2019 / Відео
- Тарас Чубай шукає памперси. Sumno.com. 14 вересня 2010. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 22 вересня 2011.
- Інтерв'ю Чубая на ТВІ. Весна 2011-го року на YouTube
- Львів потрапив під вплив російсько-хохляцької телевізійно-радійної схеми. Zaxid.net. 2 липня 2010. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 2010-06-3.
- ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2017 року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ ПЛАЧ ЄРЕМІЇ.
- ↑ Тарас Чубай: «Світло і сповідь». Архів оригіналу за 24 грудня 2008. Процитовано 21 вересня 2011.
- ↑ Указ Президента України № 1041/2008. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 2 жовтня 2016.
- ↑ «Atlas Weekend -2016». Фестиваль – хоч розірвись!.
- ↑ а б Тарас Чубай: "Ми втікали просто під кулями, з дітьми, батьками та домашніми тваринами".
- ↑ У Львові відкрили вулицю Грицька Чубая.
- ↑ Тарас Чубай & Плач Єремії з програмою "Найкраще". oblfilarmonia.com (укр.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Пухарєв, Пилип. Тарас Чубай: Зараз українці – кошенята, яких мокають обличчям у купку лайна (українська) . Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 23 січня 2020.
- ↑ «Солідарність» (інформбюлетень) лютий 2019 р.,випуск 2, стор. 7 посередині
|
