Сігуа Тенгіз Іполитович
| Тенгіз Сігуа груз. თენგიზ სიგუა | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 15 листопада 1990 — 18 серпня 1991 | |||
| Попередник: | Нодар Чітанава | ||
| Наступник: | Проголошення незалежності Грузії | ||
| |||
| 6 січня 1992 — 5 серпня 1993 | |||
| Попередник: | Віссаріон Гугушвілі | ||
| Наступник: | Едуард Шеварднадзе | ||
| Ім'я при народженні: | груз. თენგიზ სიგუა | ||
| Народження: |
9 листопада 1934 Лентехі, Рача-Лечхумі та Квемо Сванеті, Грузія | ||
| Смерть: |
21 січня 2020 (85 років) Тбілісі, Грузія | ||
| Національність: | грузин | ||
| Країна: |
 СРСР→ Грузія | ||
| Освіта: | Грузинський політехнічний інститут | ||
| Ступінь: | доктор технічних наук | ||
| Партія: | КПРС | ||
| Автограф: | .svg)
| ||
.svg)
.svg)
Сігуа Тенгіз Іполитович (груз. თენგიზ სიგუა; 9 листопада 1934, с. Лентехі, Грузинська РСР, СРСР — 21 січня 2020, Тбілісі, Грузія) — грузинський політичний і державний діяч, глава уряду Грузії у 1990–1991 та 1992–1993 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у селищі Лентехі на заході Грузії в родині службовця.
У 1957 закінчив Грузинський політехнічний інститут за фахом інженер-металург. У серпні того ж року став інженером Руставського металургійного заводу.
З 1962 працював старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії й заступником директора в Інституті металургії Академії наук Грузинської РСР. У 1988 р. він став доктором техн. наук, потім професором, у 1989 був призначений на пост директора інституту[1].
Прийшов у політику напередодні розпаду СРСР, член КПРС з 1982 року до початку перебудови. У 1990 році очолив «Загальногрузинське товариство Руставелі» і керував експертною групою блоку Круглий Стіл - Вільна Грузія. Після перших багатопартійних виборів у Грузії 14 листопада 1990 його обрали головою Ради міністрів Грузинської Радянської Соціалістичної Республіки .
Був прем'єр-міністром в уряді Звіада Гамсахурдіа з 15 листопада 1990 року по 18 серпня 1991 року. Однак у серпні 1991 року він пішов у відставку через особисті розбіжності з президентом, заявивши що Гамсаджурдіа "диктатор і демагог [який] змінює свою думку кожні двадцять чотири години". [2] та зазначив, що газети називали Гамсахурдіа "кавказьким Саддамом Хусейном". [3]
Разом з військовим Тенгізом Кітовані та лідером бойовиків Джабою Іоселіані очолив опозицію, яка здійснила Державний переворот у Грузії (1991-1992) та призвела до Громадянської війни в Грузії (1991-1993).
6 січня 1992 року Сігуа став прем'єр-міністром у Військовій раді Грузії, яка офіційно позбавила Гамсахурдія повноважень. Згодом Військова рада була перетворена на Державну раду, яку очолив Едуард Шеварднадзе, що повернувся із Москви [2].
Новообраний Парламент Грузії затвердив Сігуа на посаді Прем'єр-міністра Грузії 8 листопада 1992 року. Він був змушений піти у відставку 6 серпня 1993 року після того, як Парламент двічі відхилив бюджет, поданий урядом[4]. Залишився депутатом і у 1994 році разом з Тенгізом Кітовані і Борисом Какуваба заснували опозиційну партію «Фронт національного визволення», яка підтримувала військове вирішення Грузинсько-абхазького конфлікту [5] [6] та критикував уряд Шеварднадзе. У січні 1995 року він був ув'язнений на кілька місяців разом з Тенгізом Кітовані за створення збройного формування та планування повстання близько 1400 озброєних грузинських біженців в самопроголошеній Абхазії [7]. Після після звільнення покинув активну політичну діяльність. У 1996 році його звинуватили в мільйонних розкраданнях державного бюджету, але опозиційна преса опублікувала виправдувальні документи [8].
Як зазначено в інтерв'ю російських «Ріа Новини» в 2011 році Тенгіз Сігуа можливо міг сказати, що російсько-грузинська війна 2008 року почалася в Грузії: "Війну 2008 года почали ми. Ми почали обстрілювати Цхінвалі, і після загибелі російських миротворців це дало право активно втрутитися російській армії" [9]
Помер у себе вдома в Тбілісі 21 січня 2020. Як повідомили ЗМІ з посиланням на Центр швидкої допомоги, коли бригада лікарів прибула на виклик, екс-прем'єр був мертвий. Причини смерті не уточнені. [10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ТЕНГИЗ СИГУА О ВОЗМОЖНОСТЯХ ВОЗВРАЩЕНИЯ ГРУЗИНСКОЙ ПРОДУКЦИИ НА РЫНКИ РФ (рос.). «Союз грузин в России». 11.03.2010.[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ а б Coleman, Kenneth; Guff, Charles S. (1 січня 1983). Dictionary of Georgia Biography (English) (вид. Box edition). Athens: Univ of Georgia Pr. ISBN 978-0-8203-0662-9.
- ↑ მთავარი. presa.ge. Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ Transition to democracy, Volume 72. International Institute for Democracy. с. 174.
- ↑ Suny, Ronald G. (1996-04). Armenia, Azerbaijan, and Georgia (англ.). DIANE Publishing. ISBN 978-0-7881-2813-4.
- ↑ Institute, Open Media Research (1997). Forging Ahead, Falling Behind (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-1-56324-925-9.
- ↑ Wheatley, Jonathan (2005). Georgia from National Awakening to Rose Revolution: Delayed Transition in the Former Soviet Union (англ.). Ashgate. ISBN 978-0-7546-4503-0.
- ↑ Institute, Open Media Research (1997). Forging Ahead, Falling Behind (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-1-56324-925-9.
- ↑ Новости, Р. И. А. (20110811T1536). Войну в Южной Осетии начала Грузия, заявил экс-премьер Грузии Сигуа. РИА Новости (рос.). Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ Скончался экс-премьер Грузии Тенгиз Сигуа - SOVA (ru-RU) . 22 січня 2020. Процитовано 11 березня 2024.
|
