Адріан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адріан
Publius Aelius Hadrianus
Bust Hadrian Musei Capitolini MC817.jpg
14-й Імператор Римської імперії
11 серпня 117 — 10 липня 138
Попередник: Траян
Наступник: Антонін Пій
 
Народження: 24 січня 76(0076-01-24)
Рим або Італіка (Іспанія)
Смерть: 10 липня 138(0138-07-10) (62 роки)
Байі
° серцева недостатність
Віросповідання: давньоримська релігія
Династія: Антоніни
Батько: Публій Елій Адріан Афер
Мати: Доміція Пауліна
Дружина: Вібія Сабіна
Діти: Луцій Елій
Антонін Пій

Медіафайли у Вікісховищі?

Адріа́н (лат. Hadrianus; 24 січня 76(00760124)10 липня 138) — римський імператор (117138). Представник дому Антонінів. Народився в Іспанії. Виріс при дворі свого родича імператора Траяна, спадкоємцем якого став (усиновлений в 117 році). Повне ім'я — Пу́блій Е́лій Трая́н Адріа́н (лат. Publius Aelius Traianus Hadrianus)

Біографія[ред. | ред. код]

Пройшов добру військову школу в рейнських та дунайських легіонах. У 107-108 роках намісник Нижньої Панонії, з 114 року Сирії, де і був проголошений легіонами імператором, визнаний сенатом у 118 році.

Для його правління характерна подальша централізація державних установ. На чолі імператорських канцелярій замість відпущеників стали вершники, була ліквідована система відкупів податків, заснована державна пошта, виданий «Постійний едикт» (лат. Edictum perpetuum) про використання юридичних норм римської громади до племен та народів, що увійшли до складу Римської імперії, розширена система аліментації, введені куратори в провінціях, почастішали випадки наділення провінціалів правами римського громадянства і т. д Більшу частину правління Адріан проводив в поїздках контролюючи провінційне управління та інспектуючи війська. Зокрема, 129 року він побував у III легіоні Августа, де проінспектував якість вишколу легіонерів та подякував за це легату Квінту Фабію Катулліну.[1]

Не маючи змоги провадити завойовницьку політику, зміцнював імператорську владу, укріплював кордони Римської імперії. Відмовився від завоювань Траяна в Месопотамії, але зберіг завойовані ним Дакію (стала провінцією) та Аравію, вів оборонну політику, до якої можна віднести будівництво стіни, так званого Адріанового валу, в Британії. Повернув Парфії землі, завойовані імператором Траяном; Вірменію з провінції перетворив на васальне царство; придушив повстання Бар-Кохби в Юдеї.

Був закоханий в Віфінського юнака Антиноя. Говорили, що Антиной приніс себе в жертву для продовження життя імператорові. [2]

Адріан займався мистецтвом і літературою.

Помер 138 року, його було поховано в мавзолеї у Римі (сучасний замок святого Ангела). Після смерті Адріана було обожнено його приємником Антоніном Пієм.

Адріан в художній літературі[ред. | ред. код]

У 1951 році був опублікований роман французької письменниці Марґеріт Юрсенар «Спогади Адріана» (фр. «Mémoires d'Hadrien»). Цей роман, написаний у вигляді фіктивної автобіографії, приніс авторці світове визнання й привернув увагу до постаті імператора Адріана.

Вшанування[ред. | ред. код]

7446 Адріан — астероїд, який було названо на честь правителя.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Anthony Birley. Hadrian. London 1998. p. 205—213. (англ.)
  2. Аврелий, Виктор. О цезарях XIV 6—8. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріан