Тимофій II Александрійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимофій II Александрійський
Народився
Єгипет
Помер 31 липня 477
Поховання Saint Mark's Coptic Orthodox Cathedrald
Країна  Візантійська імперія
Місце проживання Saint Mark's Coptic Orthodox Cathedrald
Діяльність священник
Галузь філософія
Знання мов сирійська[1]
Посада Папа Коптської православної церкви Александрії і Патріарх Александрійський
Конфесія православ'я

Тимофій II Александрійський (також відомий як Тимофій Айлурос; ? — 477) — Папа і Патріарх Александрійський. Йому вдалося двічі витіснити халкідонського патріарха Александрійського.

Прізвисько[ред. | ред. код]

Прозваний Айлурос від грец. Αἴλουρος, «кіт». Через його невелику статуру. В даному випадку, ймовірно, розуміється як «ласка».[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Перед тим як стати єпископом, Тимофій був ченцем в Ейкостоні. Він був обраний і посвячений після смерті вигнаного Діоскора Александрійського в 454 році опонентами міафізитів на Халкідонському соборі і став суперником прохалкидонського єпископа Протерія.

Вірменський переклад 10 століття творів Тімофія Айлуроса

Згідно з прохалкидонськими джерелами, після того, як Протерій Александрійський був призначений патріархом після Халкідонського собору, він був убитий за ініціативою Тимофія в баптистерії під час Великодня.[3] В антихалкідонських джерелах Протерій був убитий за наказом візантійського генерала, який керував Єгиптом, після гарячого обміну [4]

У 460 році імператор Лев I вигнав Тимофія II з Александрії і поставив патріархом халкедонця Тимофія III Салофакіола.

У 475 році Василіск повернув Тимофія до Александрії, де він керував патріархатом до своєї смерті. За словами Іоана Нікійського, імператор Зенон надіслав посланця, аби викликати його до себе. Але коли посланець прибув, Тимофій сказав йому: «Імператор не побачить мого обличчя», і відразу ж захворів і помер.[5]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Philip Jenkins,Jesus Wars (2010) pp 221
  3. Philip Jenkins,Jesus Wars (2010) pp 222
  4. Zachariah of Mitylene, Syriac Chronicle (1899). Book 4.
  5. John, Bishop of Nikiu: Chronicle. London (1916). English Translation.

Джерела[ред. | ред. код]