Флавій Зенон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Флавій Зенон
Flavius Zeno
Tremissis-Zeno-RIC 0914.jpg
Треміссіс Флавія Зенона
Імператор
Початок правління: 29 січня 474
Кінець правління: 9 квітня 491
Попередник: Лев II
Наступник: Василіск, Анастасій I
Дата народження: бл. 425
Місце народження: Зенополіс у Ісаврії
Дата смерті: 9 квітня 491(0491-04-09)
Місце смерті: Константинополь
Діти: Зенон, Лев II
Батько: Кодісса
Мати: Лалліс

Флавій Зенон , також часто просто Зенон (грец. Ζήνων, лат. Flavius Zeno) — (* бл 425 р. — † 9 квітня 491 р.) — імператор Візантії з 29 січня 474 по 9 квітня 491 року з 20 місячною перервою у 475/476 роках. Під час його правління офіційно закінчила своє існування Західна Римська імперія.

Ранні роки[ред.ред. код]

Тарассікодісса (Tarasicodissa) чи Траскаллісеус, як його називали до початку його правління, походив із ісаврів — народу з південно-західної Анатолії. Римляни на них дивилися як на дикий народ, хоча ісаури вже 200 років були римськими громадянами.

Лев I Макелла помітив Тарассікодісса у 466 році, коли той представив докази зради сина magister militum Аспара. Два роки пізніше він уже в оточенні імператора і належить до його талановитих полководців. У 468 році він повертається переможно з Тракії, в той час як його конкуренти в оточенні Лева I майже втрачають флот у боротьбі із вандалами у 468 році. У 471 Лев I страчує Аспара, та надає тепер Тарассікодіссу ранг magister militum. Тепер уже Зенон (Тарассікодісс приймає це ім'я офіційно), одружується із дочкою імператора — Аріадною. Їх син Лев ІІ стає незабаром (474) наступником Лева І на троні.

Зенон стає успішним командиром і виганяє вандалів а потім і гунів та гепідів із півдня Дунаю. Через 11 днів після смерті Лева І коронують Зенона на Авґуста поряд із його сином на співімператора. Лев ІІ швидко помирає у листопаді 474 і Зенон залишається одноосібним імператором.

Правління[ред.ред. код]

Князь Кий на прийомі у імператора Візантії Зенона. 484 рік

Зенона не зовсім добре приймає народ та еліта. Починаються повстання. Навіть його теща — Веріна складає план зведення на престол свого брата Василіска. Під тиском цих інтриг дійшло до військових сутичок. Зенон у 475 змушений був тікати з Константинополя в Ісаврію, при цьому його переслідували війська Василіска. Залишки армії Зенона зазнали поразки, і він змушений був сховатися в одному з укріплених місць Ісаврії, разом з Аріадною.

За часів правління Зенона починається Акакіанська схизма — розкол між Східною і Західною християнськими церквами, що тривав тридцять п'ять років, з 484 по 519 рр.

Василіск, отримавши владу повів себе ще гірше Зенона, який частково зброєю, а частково інтригами у 477 знову домігся престолу. Василіск був засланий у Фрігію і там скоро помер.

У цей час у імперію з усіх боків вторгалися варвари, але часті змови і внутрішні чвари не давали Зенону можливості повернути проти них військо. Щоб позбутися остготів, що поселилися в Мезії, він дозволив Теодоріху зайняти Італію і позбавити престолу Одоакра, наслідком чого стало заснування Остготської імперії в Італії.

Після смерті Зенона, Аріадна одружується з Анастасієм, коронованим у тому ж 491 році.

Посилання[ред.ред. код]

Біографія Зенона у De Imperatoribus Romanis(англ.)

Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.