Афанасій Великий

Атанасій Великий
Ікона Святого Афанасія
Отець Церкви
Αθανάσιος_Αλεξανδρείας
Народився	296 Александрія, Єгипет, Римська імперія, Стародавній Рим
Помер	2 травня 373 Александрія, Diocese of the Eastd, praetorian prefecture of the Eastd, Римська імперія, Стародавній Рим
У лику	святитель
День пам'яті	18 січня (православні) та 2 травня (католики)
Медіафайли на Вікісховищі

Афанасій Великий або Атанасій Александрійський (грец. Αθανάσιος Αλεξανδρείας, *295 — †2 травня 373 р.) — святий, отець Церкви, єпископ Александрійський; головний противник аріанства, захисник віри, відстоював догмати про природу Святої Трійці та божественності Ісуса.

Йому приписують написання Афанасієвського символу віри.

Біографія

Святитель Афанасій Великий, архієпископ Александрійський, народився близько 297 р. в єгипетській Александрії у християнської сім'ї.

Коли Афанасію виповнився 21 рік, святитель Александр Алксандрійський висвятив його в сан диякона Александрійської Церкви. У цьому сані святий Афанасій супроводжував Александра у 325 році на Нікейський Собор, де виступив із спростуванням єресі Арія. Після смерті святителя Александра, диякон Афанасій був обраний його наступником — Первосвятителем Александрійської Церкви. 8 липня 326 року він був висвячений в єпископа Александрійського.

Очоливши Александрійську Церкву, святитель Афанасій продовжував ревну боротьбу проти послідовників Арія. У 336 році його звинувачують у вбивстві та відправляють у вигнання в Трір. Після смерті імператора Константина І, Афанасій повернувся із заслання.

Афанасій Александрійський відправився у Рим до Папи Юлія I (337—352), старанням якого був виправданий на помісному Сардікійському Соборі у 343 році. Після цього святитель Афанасій повернувся в Александрію, але за намовою аріан його кілька разів виганяли з міста.

Незважаючи на багаторічні (в загальній складності понад 20 років) гоніння й переслідування єретиків, святитель Афанасій продовжував відстоювати чистоту віри і невпинно викривати аріан, проти яких написав багато послань і богословських трактатів.

При імператорі Юліані Відступнику (361—363) святитель Афанасій опинився у вигнанні в Фівадійскій пустелі. Після смерті імператора Первосвятитель керував Александрійською Церквою ще 7 років аж до своєї смерті 2 травня 373 року.

Твори: численні коментарі до Біблії, аскетичні настанови, слова та бесіди, листи, апологетичні та догматичні твори, в яких відстоював чистоту віровчення. Особливе значення у полеміці з аріанами мали «Історія аріан для ченців», «Чотири слова проти аріан», «Книга про Трійцю і про Духа Святого». Йому належить також життєпис преподобного Антонія Великого.

Афанасій Великий на Нікейському соборі.

Спільне святкування святителя Афанасія та Кирила Александрійського встановлено за їх багаторічні великі труди і подвиги, понесені на захист догматів Вселенської церкви проти єресі.

	Вбивати недозволено, але винищувати ворога на війні і законно, і гідно похвали; тому ті, що відзначилися в боях удостоюються великих почестей, і їм споруджуються пам’ятники, що сповіщають про їх заслуги.
— Святитель Афанасій Великий, "Послання до ченця Амуна", яке було затверджено як загальноцерковне вчення на VI і VII Вселенських Соборах

Посилання

• Афанасій Александрійський // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Атанасій Великий, св. // Українська Католицька енциклопедія
• St. Ahanasius // Catholic Encyclopedia.(англ.)

  Примітки

  Джерела

  • Афанасій Александрійський // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Афанасий, архиепископ александрийский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IIa. — С. 569—570. (рос. дореф.)
  • Асмус В., Чичуров И. С., Афанасий Великий. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. IV. — С. 22-49. — ISBN 5-89572-009-9.(рос.)