Тирява Волоська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Тирява Волоська
пол. Tyrawa Wołoska
Tyrawa Wołoska - dworek (01).jpg
Герб
Герб

Координати 49°34′36″ пн. ш. 22°22′03″ сх. д. / 49.57667° пн. ш. 22.36750° сх. д. / 49.57667; 22.36750Координати: 49°34′36″ пн. ш. 22°22′03″ сх. д. / 49.57667° пн. ш. 22.36750° сх. д. / 49.57667; 22.36750

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Ґміна Тирява-Волоська
Перша згадка 1402
Висота центру 373 м
Населення 770[1]  (2011)
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-535
Автомобільний код RSA
Ідентифікатор 0361420
Тирява Волоська (Польща)
Тирява Волоська
Тирява Волоська
Тирява Волоська (Підкарпатське воєводство)
Тирява Волоська
Тирява Волоська

Тирява Волоська (пол. Tyrawa Wołoska) — давнє українське село в гміні Тирява-Волоська, Сяніцького повіту Підкарпатського воєводства.

Розташування[ред.ред. код]

Село розташовується в Солених Горах над річкою Тирява, при загальнодержавній дорозі № 28..

Історичні відомості[ред.ред. код]

Вперше згадується в 1402 р. як Тирявія Мінор (Tyravia minor) — власність сяніцького судді Миколая Чешика гербу Осорія. В 1434 р. село мало вже нинішню назву, отже було закріпачене на волоському праві. У 1707 р. Тирява Волоська отримала права міста, втрачені в результаті реформи місцевого самоврядування 1867 р. До 1772 р. село входило до Сяніцької землі Руське воєводства.

У 1772-1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, Королівство Галичини та Володимирії.

У 1892 році село належало до Сяніцького повіту, в селі нараховувалось 70 будинків і 401 мешканець (318 греко-католики, 50 римо-католики і 33 юдеї), місцева греко-католицька парафія належала до Ліського деканату Перемишльської єпархії.

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства, в 1934-1939 рр. — у складі ґміни Мриголод. На 1 січня 1939-го в селі з 1700 жителів було 650 українців, 780 поляків і 270 євреїв[2].

12 вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Ліського повіту[3]. Територія ввійшла до складу утвореного 17.01.1940 Ліськівського району (районний центр — Лісько)[4]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями, які винищили євреїв. У серпні 1944 року радянські війська знову оволоділи селом. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області правобережжя Сяну включно з селом було передане до складу Польщі. Місцеві поляки почали грабувати і вбивати українців, у відповідь на це 29 квітня 1949 р. сотня УПА «Ударники-4» під командуванням «Бурлаки» знищила бандитське гніздо. Далі поляками українське населення було піддане етноциду — виселене на територію СРСР в 1945-1946 рр. та в 1947 році під час Операції Вісла депортоване[5] на понімецькі землі.

Церква[ред.ред. код]

Перша згадка про наявність у селі парафії східного обряду походить з 1507 р. Польською державою вже тоді проводилася політика латинізації та полонізації і вже в 1546  р. в селі відкрита римо-католицька парафія. У 1900 р. в селі була зведена мурована церква Преп. М. Параскевії. Після депортації українців церква зруйнована поляками в 1948 р.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]