Співзалежність
Співзалежність — патологічний стан, що характеризується глибоким проникненням і сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю від іншої людини. Найчастіше термін вживається по відношенню до родичів і близьких алкоголіків, наркоманів та інших людей з якими-небудь залежностями, але далеко не обмежується ними[1].
Особливості[ред. | ред. код]
Співзалежна людина, дозволивши поведінкам іншої людини впливати на нього, стає повністю поглинена тим, щоб контролювати дії цієї іншої людини, і таким чином регулювати власний стан.
Для стану співзалежності типово[1]:
- Омана, заперечення, самообман;
- компульсивні дії;
- «заморожені» почуття;
- Низька самооцінка, ненависть до себе, почуття провини;
- Придушений гнів, неконтрольована агресія;
- Тиск і контроль за іншою людиною, нав'язлива допомога;
- Зосередженість на інших, ігнорування своїх потреб, психосоматичні захворювання;
- Проблеми спілкування, проблеми в інтимному житті, замкнутість, депресивна поведінка, суїцидальні думки.
Соціальні моделі[ред. | ред. код]
У соціальній психології виділяється кілька ролей співзалежних людей. Відома модель «Трикутник Карпмана»[2][3], в якій виділяють:
- Роль «рятівника»;
- Роль «переслідувача»;
- Роль «жертви».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Шорохова, Ольга Олексіївна. Співзалежність // Життєві пастки залежності і співзалежності. — СПб.: Мова. — 2002 — С. 6-16
- ↑ Як близькі провокують алкоголізм пацієнта. Співзалежність. Газета «Країна здоров'я», № 1 (3), лютий 2010
- ↑ «Псіхологос»: Драматичний трикутник
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
