Томас Карлайл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Карлайл
Thomas Carlyle
Thomas Carlyle - Project Gutenberg eText 13103.jpg
Народився 4 грудня 1795(1795-12-04)
Еклефечан, Дамфріс-і-Галловей, Шотландія
Помер 5 лютого 1881(1881-02-05) (85 років)
Лондон, Англія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність шотландець
Діяльність есеїст, сатирик, історик
Сфера роботи філософія
Alma mater Единбурзький університет
Мова творів англійська
Напрямок вікторіанська література, романтизм
Magnum opus Sartor Resartus[d] і On Heroes, Hero-Worship, and The Heroic in History[d]
Членство Американська академія мистецтв і наук
У шлюбі з Jane Welsh Carlyle[d]
Нагороди
Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

Томас Карлайл у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Томас Карлайл (англ. Thomas Carlyle, 4 грудня 17955 лютого 1881) — шотландський письменник, есеїст та історик. Працював у Вікторіанську епоху.

Біографія[ред. | ред. код]

Письменник походив із побожної сім'ї кальвіністів, його батьки бажали щоб син став проповідником, проте вступивши в Единбурзький університет, він переглянув своє ставлення до християнських догм.

Під час його роботи його особистим секретарем був відомий християнський письменник Едмунд Бішоп.

Кальвіністичні переконання Томаса супроводжували все життя.

У XX столітті Томаса Карлайла, поряд із Фрідріхом Ніцше, спекулятивно називають одним із засновників нацистської ідеології.

Карлайл та Україна[ред. | ред. код]

Ідеї Карлайла про роль героїчної особистості в історії справили враження на гурт академічної української молоді в Київському університеті наприкінці ХІХ століття. Зокрема, вплив філософії історії Карлайла зазнав творець українського історичного гранд-наративу Михайло Грушевський, про що є згадка у його щоденнику.

Відомі вислови[ред. | ред. код]

Томасу Карлайну належить відомий вислів: "Революції готуються геніями, романтики їх роблять, а їх плоди використовують шахраї".[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Газета "ЛИЦА". О революции…

Джерела та література[ред. | ред. код]