Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір
| Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір | |
|---|---|
| ісл. Þórdís Kolbrún R. Gylfadóttir | |
.jpg) | |
| Міністр фінансів та економіки Ісландії | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 14 жовтня 2023 |
| Прем'єр-міністр | Катрін Якобсдоуттір |
| Попередник | Б'ярні Бенедіктссон |
| Міністр закордонних справ Ісландії | |
| 28 листопада 2021 — 14 жовтня 2023 | |
| Прем'єр-міністр | Катрін Якобсдоуттір |
| Попередник | Гудлаугур Тор Тордарсон |
| Наступник | Б'ярні Бенедіктссон |
| Міністр туризму, промисловості й інновацій Ісландії | |
| 11 січня 2017 — 28 листопада 2021 | |
| Прем'єр-міністр |
Б'ярні Бенедіктссон Катрін Якобсдоуттір |
| Попередник | Рагнхейдур Елін Арнадоттір[en] |
| Наступник | Аслауг Арна Сігурбйорнсдоттір[en] |
| Міністр юстиції Ісландії (в. о.) | |
| 14 березня 2019 — 6 вересня 2019 | |
| Попередник | Сіґрірур Аштільдур Андерсен |
| Наступник | Аслауг Арна Сігурбйорнсдоттір |
| Депутат Альтингу | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | з 2016 |
| Народився |
4 листопада 1987 (36 років) Акранес, Вестурланд, Ісландія |
| Відомий як | політична діячка, адвокат |
| Країна | Ісландія |
| Alma mater | Reykjavík Universityd (2010) і Reykjavík Universityd (2012) |
| Політична партія | Партія незалежності (Ісландія) |
| Нагороди |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір[1] (ісл. Þórdís Kolbrún Reykfjörð Gylfadóttir, нар. 4 листопада 1987) — ісландська юристка, державна і політична діячка. Заступниця голови Партії незалежності з 2018 року. Чинний міністр фінансів та економіки Ісландії з 14 жовтня 2023 року. У минулому — міністр закордонних справ та міжнародного співробітництва з метою розвитку Ісландії (2021—2023), міністр туризму, промисловості та інновацій Ісландії (2017—2021). Тимчасово виконувала обов'язки міністра юстиції Ісландії з 14 березня до 6 вересня 2019 року. Депутат Альтингу з 2016 року[2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Акранесі 4 листопада 1987 року у сім'ї Ґільфі Р. Ґвюдмюндссона (Gylfi R. Guðmundsson, нар. 16 березня 1956 року), менеджера з обслуговування, сина Йоуни Вальгердар Крістіаунсдоуттір (Jónu Valgerðar Kristjánsdóttur), племінника депутата Альтингу Ґвюдйоуна Арнара Крістьяунссона та Фьоули Катрин Аусгейрсдоттір (Fjóla Katrín Ásgeirsdóttir, нар. 28 травня 1957 року), фельдшера[2].
Закінчила школу в Акранесі у 2007 році. У 2005—2006 роках навчалася за програмою обміну AFS у Відні. У 2010 році закінчила Університет Рейк'явіка, здобула ступінь бакалавра права. Навчалася за програмою обміну студентами «Еразмус» у Зальцбурзькому університеті під час весняного семестру 2011 року. У 2012 році здобула ступінь магістра права в Університеті Рейк'явіка[2].
У 2011—2012 роках вона працювала юристкою Апеляційного комітету з планування та будівництва (нині — Апеляційний комітет з навколишнього середовища та природних ресурсів). У 2013—2015 роках — викладачка конституційного права Університету Рейк'явіка[3].
У 2007—2010 роках — член правління молодіжної організації Партії незалежності в Акранесі, у 2008—2009 роках — голова. У 2007—2009 роках — член правління молодіжної організації Партії незалежності. У 2008 році — член Комітету з навколишнього середовища міста Акранес. У 2009—2010 роках — член правління Lögrétta, спілки студентів-юристів Університету Рейк'явіка. У 2009—2010 роках — редакторка журналу «Lögrétta», спілки студентів-юристів Університету Рейк'явіка[2].
З 2016 року — член Комітету з навколишнього середовища та транспорту Партії Незалежності. У 2013—2014 роках — генеральний секретар Партії незалежності[3]. Заступниця голови Партії Незалежності з 2018 року[2].
За результатами дострокових парламентських виборів 2016 року її обрали депутатом Альтингу у Північно-Західному виборчому окрузі. Переобрана на виборах 2017 року та виборах 2021 року[2][3].
У 2014—2016 роках — помічниця міністра внутрішніх справ Олефа Нордала. 11 січня 2017 року стала міністром туризму, промисловості та інновацій у кабінеті Б'ярні Бенедіктссона. Зберегла пост у наступному кабінеті Катрін Якобсдоуттір. Тимчасово виконувала обов'язки міністра юстиції[2] після відставки Сіґридур Андерсен з 14 березня 2019 року, поки 6 вересня не вступила на посаду Аслауг Арна Сіґурбйорнсдоттір[3].
28 листопада 2021 року отримала портфель міністра закордонних справ і міжнародного співробітництва з метою розвитку Ісландії у другому кабінеті Катрін Якобсдоуттір[3]. Змінила Ґвюдлейгюра Тоура Тоурдарсона, якого призначили міністром навколишнього середовища, енергетики та клімату[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден княгині Ольги I ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[5]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Чоловік — юрист Х'ялті Сіґвальдасон Моґенсен (Hjalti Sigvaldason Mogensen, нар. 28 травня 1984). У пари двоє дітей: Марвін Ґільфі (нар. 2012), Крістін Фьола (нар. 2016)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Посольство України в Фінляндській Республіці та Республіці Ісландія (за сумісництвом) - Посол України Ольга Діброва зустрілась з Міністеркою закордонних справ Ісландії Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір. finland.mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 11 грудня 2022.
- ↑ а б в г д е ж и Þórdís Kolbrún R. Gylfadóttir (ісл.). Alþingi. 10 вересня 2019. Процитовано 26 лютого 2021.
- ↑ а б в г д е Þórdís Kolbrún R. Gylfadóttir. Minister for Foreign Affairs and International Development Cooperation (англ.). Government of Iceland. 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Gudlaugur Thór Thórdarson. Minister for the Environment and Natural Resources (англ.). Government of Iceland. 28 листопада 2021. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 28 листопада 2021.
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
