Триліський Олекса Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Триліський Олекса Лукич
Триліський Олекса Лукич 1935.jpg
Народився 1892
Дубровиця, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 25 листопада 1937(1937-11-25)
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик
Членство ЦК КП(б)У
Партія Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська комуністична партія (боротьбистів) і РКП(б)
Нагороди
орден Леніна

Оле́кса (Олексій) Лукич Триліський (1892, Дубровиця, Російська імперія — 25 листопада 1937(1937-11-25)) — український радянський діяч, агроном, голова Одеського окружного виконавчого комітету, голова виконавчого комітету Вінницької обласної ради, народний комісар землеробства Української СРР. Кандидат у члени ЦК КП(б)У (листопад 1927 — січень 1932). Член ЦК КП(б)У (січень 1932 — липень 1937).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Дубровиця, тепер Рівненська область, Україна в родині священника. Навчався у гімназії, з якої був виключений за участь у страйку під час російської революції 1905 року. Через деякий час поновився у гімназії, яку закінчив у 1911 році.

У 1911—1915 роках — студент агрономічного відділу Київського політехнічного інституту. Здобув вищу сільськогосподарську освіту.

З 1915 року працював агрономом на дослідній сільськогосподарській станції у місті Ташкенті. У 1916 році перевівся на Волинь і з 1916 по 1917 рік працював агрономом у Волинській губернії.

З листопада 1917 року — член президії Ради солдатських депутатів у місті Житомирі. З березня 1918 року — голова Ради червоноармійських депутатів у місті Житомирі і товариш (заступник) голови виконавчого комітету Волинської губернської ради. 19 квітня 1918 року був призначений завідувачем відділу народного господарства Волинської губернії.

У період Української Держави 1918 року — командував антигетьманським партизанським загоном на Поділлі та на Київщині. Був відомий під іменем Олександр Бондар.

З травня 1918 року — член Української партії соціалістів-революціонерів (УПРС). Після розколу УПСР з березня 1919 року належав до новоствореної Української партії соціалістів-революціонерів (комуністів), яка з серпня 1919 року набула назву Українська комуністична партія (боротьбистів), входив до складу керівних партійних органів, був головою Одеського губернського комітету УКП (боротьбистів). У 1919 році брав активну участь в одеському підпіллі проти російської білогвардійської влади. Також працював на підпільній роботі в місті Єлисаветграді.

У березні 1920 року, як і переважна більшість провідних членів УКП (боротьбистів), увійшов до складу Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У).

У 1920—1921 роках — завідувач Одеського губернського земельного відділу, редактор «Селянської газети». З 25 квітня 1920 року обирався членом Одеського губвиконкому.

З 1921 року — член колегії Народного комісаріату землеробства Української СРР у Харкові. До 1924 року очолював управління радгоспів у Народному комісаріаті землеробства Української СРР.

У 1924—1925 роках працював на Донбасі, обирався членом Донецького губкому КП(б)У і губвиконкому.

У 1925—1927 роках — начальник лісового управління у Народному комісаріаті землеробства Української СРР.

У березні 1927—1930 роках — голова Одеського окружного виконавчого комітету.

25 січня 1930 — 9 лютого 1932 року — заступник народного комісара землеробства Української СРР. 9 лютого — 16 жовтня 1932 року — народний комісар землеробства Української СРР.

У жовтні 1932 — липні 1937 року — голова виконавчого комітету Вінницької обласної ради.

Делегат X (1927), XI (1930), XII (1934) та XIII (1937) з'їздів КП(б)У.

Автор книг «Аграрна політика», «Машинно-тракторна станція», «На боротьбу за високі врожаї!», «Основний шлях реконструкції інтенсивного зернового господарства», «Аграрне питання та аграрна радянська політика», «За більшовицькі колгоспи!» та ін.

У липні 1937 року заарештований органами НКВС по справі так званої «Буржуазно-націоналістичної організації колишніх боротьбистів». Розстріляний. Посмертно реабілітований 6 червня 1956 року за відсутністю складу злочину.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]