Джига Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Васильович Джига
Mykola Dzhyha.jpg
Народився 15 травня 1949(1949-05-15) (68 років)
с. Ярове, Шаргородський район, Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Звання Rank insignia of militsiya of Ukraine 16 (horizontal).svg Генерал-полковник
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Іменна вогнепальна зброя
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012

Мико́ла Васи́льович Джи́га (*15 травня 1949, Ярове (Шаргородський район)) — народний депутат, генерал-полковник міліції, кандидат юридичних наук. Голова Вінницької обласної державної адміністрації від червня 2010 по грудень 2012.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 15 травня 1949 (с. Ярове, Шаргородський район, Вінницька область).

Освіта: Академія МВС СРСР (1976), правознавець; кандидатська дисертація «Проблеми законності та доцільності при забезпеченні правового статусу обвинуваченого під час розслідування злочинів» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002).

09.1964-08.66 — учень Козятинського ПТУ-3. 08.1966-05.68 — столяр Фастівського будівельного управління № 145 тресту «Південзахтранспорт». 05.1968-06.70 — служба в армії. 08.-10.1970 — водій, Фастівське районе управління сільського господарства. 10.1970-09.71 — електромонтер зв'язку Фастівської дистанції зв'язку Південно-Західної залізниці. 10.1971-10.73 — курсант Саратовської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР. 10.1973-05.80 — слідчий, старший слідчий, начальник слідчого відділення, 05.1980-11.83 — начальник Макарівського райвідділу внутрішніх справ Київської області. 11.1983-10.86 — начальник Вишгородського райвідділу внутрішніх справ Київської області. 10.1986-01.89 — начальник Фастівського міськрайвідділу внутрішніх справ. 01.1989-05.91 — головний інспектор Оргінспекторського управління МВС УРСР. 05.1991-10.95 — заступник начальника Головного управління МВС України в Київській області — начальник слідчого управління. 10.1995-04.98 — начальник Управління МВС України в Кіровоградській області. 04.1998-10.2000 — 1-й заступник Міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю, 10.2000-10.01 — 1-й заступник міністра, 10.2001-08.02 — 1-й заступник Державного секретаря, 08.-10.2002 — 1-й заступник Державного секретаря — начальник Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України. З 12.2002 — начальник Національного бюро Інтерполу в Україні. 02.2003-07.04 — заступник Голови — начальник Слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України. 07.2004-06 — ректор Київського юридичного інституту МВС України.

Працював під керівництвом глави МВС Юрія Кравченка і був одним з найближчих його соратників, зокрема Микола Васильович займався розслідуванням справи Гонгадзе. Микола Джига виступає активним прибічником версії того, що загибель пана Кравченка в 2005 році не була самогубством.[1]

Народний депутат України 5-го скликання з 04.2006 від Партії регіонів, № 56 в списку. На час виборів: ректор Київського юридичного інституту МВС України, б/п. Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006); член Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (з 09.2002); член наглядової ради НАК «Енергетична компанія України» (з 06.2004).

За наказом депутата від Партії регіонів Миколи Джиги, який очолював тоді слідчу комісію з абсолютно іншої теми, були вилучені матеріали про приватизацію Віктором Януковичем урядової резиденції «Межигір'я»[2].

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 15[3].

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[4]
  • Орден «За заслуги» III ст. (24 травня 1999) — за заслуги у боротьбі зі злочинністю, зміцненні законності та правопорядку[5]
  • Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (19 серпня 1997) — за особисті заслуги в боротьбі зі злочинністю, бездоганну багаторічну службу[6]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Голови Вінницької облдержадміністрації
червень 2010 — грудень 2012
Наступник:
Демішкан Володимир Федорович
Мовчан Іван Михайлович